ЖИТОМИРЯНИ НА КАРАНТИНІ. Юлія Богоявленська: \”Єдине, що добре – вдома можна ефективно працювати і одночасно бути у сім’ї, а найголовніше – повноцінно спілкуватися з дитиною\”

Багато хто знає про те, що у нашому вузі для цього вже давно створені усі передумови, а тому жодних періодів із адаптації та звикання до роботи з дому ми не мали.

Можу одразу ж зауважити, що онлайн-режим нітрохи не послаблює інтенсивність навчального процесу.

Єдине, що добре – вдома можна ефективно працювати і одночасно бути у сім’ї, а найголовніше – повноцінно спілкуватися з дитиною. Принаймні у такий, доволі непростий, як сьогодні час, це дуже важливо.

Більше про свою професійну діяльність на нинішньому «етапі» говорити немає чого, хоча один із висновків після трьох тижнів життя в умовах карантину, можна зробити.

Схоже на те, що майбутнє України, так само, як і перспективи життя в інших країнах світу може бути позначене такими ось, надзвичайними подіями, як нинішня пандемія. Тому питання життєдіяльності в умовах онлайн-режиму мають бути врегульовані у всіх без винятку аспектах. І насамперед – на рівні законодавчих норм.

Про домашнє життя в умовах карантину говорити можна більше. Виявилося, що самоізоляція у сімейному варіанті може бути цікавою, щедрою і різноплановою.

Звісно ж, з огляду на помірну, але не теплу погоду, зважаючи на ті перестороги і заклики з обмеження контактування, основний час проводимо в обстановці домашнього затишку. Моя донька Софійка охоче вивчає шкільні предмети в онлайн-режимі.

Причому, виконує не лише свої навчальні завдання, але й захоплюється просторовим дизайном. Разом маємо ще одне спільне із донькою заняття – любимо гратися в інтелектуальні ігри. Ну, а для того, щоб відчувати подих природи, висадили розсаду на підвіконні.

У Софійки є ще один об’єкт для опіки – домашній вухань-кролик. Він також не проти погратися і вже вміє виконувати «під команду» певні вказівки.

Ось так, без експресії, тримаючись домашнього вогнища, живемо, навчаємось і намагаємось розвиватись.