Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
В АТО пришли с Майдана, из Донецка и Крыма: сослуживец рассказал о погибших в Новоселице военных. ФО ...
В АТО пришли с Майдана, из Донецка и Крыма: сослуживец рассказал о погибших в Новоселице военных. ФО ...

Во вторник, 26 мая, 27-я...

  • В АТО пришли с Майдана, из Донецка и Крыма: сослуживец рассказал о погибших в Новоселице военных. ФО ...
    В АТО пришли с Майдана, из Донецка и Крыма: сослуживец рассказал о погибших в Новоселице военных. ФО ...

    Во вторник, 26 мая, 27-я...

  • В Бердичеве муж погиб, так и не успев спасти свою жену: трагическая гибель бердичевлян Анатолия и Ол ...
    В Бердичеве муж погиб, так и не успев спасти свою жену: трагическая гибель бердичевлян Анатолия и Ол ...

    В нашей жизни редко встретишь...

  • Готуємося до сесії: з ким єднаємось,  чи проти кого «дружимо»?
    Готуємося до сесії: з ким єднаємось, чи проти кого «дружимо»?

    Кожна сесія, яка проходить напередодні...

  • Рембо по кличке «Кацап». Все подробности и версии ужасного побоища в Попельнянском районе
    Рембо по кличке «Кацап». Все подробности и версии ужасного побоища в Попельнянском районе

    Житель Новоселицы Попельнянского района, расстрелявший...

Новини
Сьогодні День народження Якова Зайка
Сьогодні День народження Якова Зайка
4 квітня 2020
Сьогодні, 4 квітня, День народження Якова Зайка - Героя України, лицаря Небесної Сотні, народного депутата першого скликання, людини, яка зробила демократичні перетворення для Житомирщини.

Сьогодні День народження Якова Зайка


В кінці 80-х Яків Зайко був головним мотором і мозком "Житомирської революції", організатором перемоги антикомуністичних сил в місті на перших демократичних виборах у 1990 році.

В парламенті, де абсолютну більшість мали комуністи, рішення про створення Народної Ради - опозиції готував і зачитував з трибуни Яків Зайко; Декларація і Акт про Незалежність теж за його участі.

Громадський діяч, політик, журналіст, письменник, літописець... Пройшов три майдани: Студентський на граніті в 1990 році, Майдан - 2004 року, Майдан 2014-го - всі від першого до останнього дня, до 18 лютого 2014-го, коли і загинув там.

Ненавидів фальш, був абсолютно відкритим - в житті, в політиці, в творах. І ще - був дуже працьовитим, чесним, порядним, гарним другом.

Соратник і друг Якова Зайка Віталій Мельничук згадує свої розмови із Яковом, які були опубліковані у книзі "Він був справжнім", виданої Григорієм Цимбалюком у 2018 році:

"Із Яковом Яковичем Зайком доля звела мені в Житомирі у жовтні 1988 року, напередодні великих, справді історичних подій, мотором, мозком і серцем яких він був і мене до них підтягнув, на довгі роки ставши моїм Вчителем і близьким Другом."


"Вклад Якова Зайка у небачений народний підйом часів «Житомирської весни» і феноменальний виборчий результат був ключовим.
Як наслідок народного підйому, весною 1990 року в Житомирі вже не існувало жорсткої суспільно-політичної та ідеологічної монополії КПСС. Поряд з нею діяла потужна, підтримувана громадянами, неформальна (тобто незареєстрована, бо закон СССР ще не дозволяв цього) Житомирська організація «Громадянський фронт», яку очолював Яків Зайко; невелика за чисельністю, але згуртована і тим сильна, організація Української Гельсінської Спілки (УГС), очолювана офіцером спецназу Валерієм Колосівським, який облишив військову службу у Москві і повернувся до Житомира, та дисидентом політв’язнем, що тільки повернувся з радянських таборів, Василем Освієнком; очолювана Святославом Васильчуком та В’ячеславом Діхтієвським Житомирська організація Народного руху, а також цілий ряд незареєстрованих, однак активних громадських організацій і національних товариств."



"Яків Зайко став справді Народним депутатом і депутатом Житомирської обласної Ради від міста та до останнього дня залишався «батьком Житомирської демократії», який не тільки «робив Житомирську революцію», але й будучи відомим громадським діячем, журналістом та редактором першої незалежної в Україні газети «Голос громадянина», головним редактором Асоціації народних депутатів України, інших видань часто повертався до тих подій і ніколи не полишав зв’язок із Житомиром та його громадянами. Довгі роки найближчим до Якова Зайка серед житомирян був один із найвідоміших і найсвітліших людей нашого часу, письменник і дисидент Євген Васильович Концевич."


"Я. Зайко: Українська ідея — це народ України, який є, був і буде першим, найважливішим, починаючи вже за нашої свідомої політичної діяльності, починаючи з Житомира. І він після Помаранчевої революції залишився вірний ідеям Помаранчевої революції. Але оці всі, хто зверху, кого народ підняв, ці люди не підтримали глибинно народну ініціативу. Вони пішли по своїх напрямках і абсолютно десь повторили і нас. На своєму рівні. Тому вони теж програють і може прийти Янукович. Ми це пережили в Житомирі, дуже не хочеться, щоб таке сталося в усій Україні. Тому ми і говоримо про житомирські уроки і досвід і тому Євген Концевич і хоче, щоб ми про це написали…Та чи будуть це читати ті, хто може вплинути на ситуацію і не допустити повернення назад. Ось питання… та давай про це поговоримо іншим разом."


Згадує Якова Зайка і журналістка обласного телебачення Ірина Остапчук:

"Яків Якович Зайко був першим моїм редактором. Я досі пам’ятаю наше перше знайомство. Я тоді саме закінчувала факультет журналістики. Прийшла, а він сидів у величезному кабінеті за малесеньким столом. І посміхався. Так щиро-щиро. Тоді запитав: "Ти, що справді, хочеш бути журналістом? Але то така професія, що ти сам собі не належиш. Адже спостерігати і писати про все, що відбувається, що думаєш, треба щодня".
Потім я дізналася, що він так робив усе своє життя. У блокнотах, зошитах і навіть на простих клаптиках паперу. Занотовував все, що дізнавався цікавого, незвичайного, корисного від мудрих людей, щоб потім розповісти всім.
Він так жив. Тому і збирав навколо себе людей, і не тільки із Житомира, а й з усієї України. Для того, аби вони могли говорити про те, про що багато років перед тим через тиск радянської ідеології мовчали.
Я якраз захопила той період його журналістської роботи, коли в редакції збиралися цілі гурти. Це були люди різних професій, поети, письменники, художники, актори, які думали не так. Вони приходили, аби знайти собі однодумців. І знаходили.
Яків Якович їх чув усіх. Потім все це друкував на шпальтах газети.
Я пригадую шалені тиражі його видань, які поширювалися як гарячі пиріжки. І це попри те, що Житомирі в друкарні їх не можна було друкувати. Забороняли. Ми їздили аж у друкарні Львівської області. Я пам’ятаю період, коли ми так багато надрукували газет, що в редакції не було навіть як пройти. Найбільш тиражними був випуск газети, яка вийшли після путчу у 1991-го року. І першою розповіла, що нарешті відбулося…
Але то вже окрема історія."

Джерело статті: Житомир-Онлайн

На головну сторінку

«    Квітень 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 
Новини