Сайт Житомир-Онлайн та громадське об\’єднання “Я Люблю Житомир!” розповідають, як живуть житомиряни під час карантину.
Триває вже шостий тиждень карантину, який запроваджений з метою протидії коронавірусній інфекції. За цей час сталося багато подій і житомиряни по різному реагують на новини надзвичайного характеру. Про те, як живе і як почувається в умовах карантину депутат Житомирської міської ради Любов Цимбалюк, йдеться у нашому матеріалі:
– Отже, Любов Володимирівно, як сприймаєте, як реагуєте вже на другий місяць карантину?
– Сприймаю і реагую спокійно і чим далі продовжується його тривалість, тим краще розумію тепер вже очевидний висновок: окрім карантину в Україні немає і не було жодних шансів для ефективної протидії спалаху небезпечної хвороби. Адже набагато благополучніші країни, які мають більш потужні національні системи охорони здоров’я, потрапили у небачену скруту і сьогодні виходять (здається, що це так) із піку захворювань із дуже плачевними результатами.
– Тобто, можна казати, що карантин із усіма його складнощами і вадами став для нас єдиним інструментом порятунку?
– Ну, будемо сподіватися, що саме так і буде. Хоча, слабкість, бідність, розбалансованість вітчизняної медицини, яка опинилася на перехресті реформ, визначала нашу вразливість перед поширенням інфекції COVID-19. По суті так воно й є. Все тримається на тому і все залежить від того, наскільки суворими і чіткими стануть для більшості наших громадян правила та вимоги карантину. Влада у цьому стосунку вчиняє наче правильні, але дуже непослідовні дії. Насправді ефект виконавця, а реально – поганого виконавця, спостерігається упродовж усіх тижнів карантину. Адже замість того, щоб взятися за наведення порядку та чистоти у містах і селах, у нас зробили наголос на тому, щоб розпочати процес накладання штрафів із дикими, як для України, розмірами. Поки що таке «захоплення» правоохоронців очевидно отримало адекватну реакцію у владній верхівці країни і штрафи та побори до розмірів пандемії не доросли.
– Як довго, на Ваш погляд, триватиме карантин?
– Як і всі житомиряни, я, звісно ж, втомилася від карантину. Не буду розповідати, як тяжко переживають карантин більшість житомирських підприємців, бо розмовами тут не допоможеш. А щодо перспектив продовження заходів із обмеження спілкування, контактів і безпосередньої комунікації для наших людей, то скажу про те, що все залежить від людей. Бо не інакше як ганебством можна оцінювати поведінку тих наших співгромадян, хто не зважає на правила і рекомендації під час карантину. Публічні освячення пасок чи великодневих кошиків принесли нову хвилю поширення коронавірусної інфекції. Статистика безжально про це нагадує. І очевидно – ще нагадає.
– Ви особисто відзначали Великдень в умовах родини?
– Виключно і з огляду на правила карантину. Бо родина у мене дуже велика. Зазвичай на Великдень ми йдемо до батьків, де збираються кілька поколінь найближчих родичів. А у цьому році все було по-іншому. Ми з чоловіком, наші двоє синів, невістка і мій маленький онук – ось і вся родина. Маму із татом привітали у режимі «онлайн» і надіслали пасочки з подарунками. У мами кілька днів тому був день народження і привітання (вперше у її і нашому житті) були заочними, по телефону. Мама переживає, сумує, але розуміє, що ми турбуємось найпершим чином про її здоров’я. Очевидно так само буде із ювілеєм нашого батька, Володимира Івановича Вручинського, якому 26 квітня має виповнитися 80 років. Карантин диктує своє і ми привітаємо нашого тата виключно дистанційно. Бо прекрасно розуміємо – маємо терпіти, витримати, а привітати найближчу людину можна буде і пізніше.
– А так, у повсякденні, як минають будні під час карантину?
– Час летить швидко навіть в умовах карантину. Займатися є чим. Увесь, або майже весь час, який ми проводимо вдома, приурочений наведенню порядку і прибиранню. Після зими завжди роботи вистачає, а тут з’ явилася можливість використати період карантину для такого собі генерального прибирання. Буває, що й вдається присісти для відпочинку. Є можливість щось послухати, подивитись, перечитати. Ось взяла до рук одну із книг Дейла Карнегі. Сприймається по-іншому, цікавіше і, так би мовити, предметніше. Це, мабуть, очевидний прояв кризи, яка вже прийшла до нас і що буде далі – сказати не береться ніхто.
– Любов Володимирівна, а як же депутатські обов’язки? Також – у режимі онлайн?
– Не зовсім. На сесію, яка відбулася на початку квітня, треба було з’явитися обов’язково, бо питання розглядалися винятково важливі і регламент порушувати ніхто не міг. А так, щодня спілкуюся із людьми. Проблем у житомирян не меншає навіть у період карантину. Реагую на всі звернення. Без – винятку. Ну, а щодо режиму «онлайн», то це безумовне правило і вимога часу. Тут я мушу бути прикладом. І намагаюсь це зробити суворо, дисципліновано, а то й бездоганно.
