Житомирський науковець, викладач Іван Хомяк розповів, чому горять села в області, про землі та зміну клімату.
“Пять “тому що”. Минулого року в експедиції Житомирською областю я був у більшості сіл, про які тепер знає половина українського сегменту фейсбуку. Що у них спільного і чого немає ні далі на південь, ні по ту сторону кордону на північ.
1) Різке скорочення чисельності населення. На їхній території проживає усього декілька сімей. В основному це пенсіонери. Наприклад, в Вознічах зараз живе менше ста осіб. В Островах кілька десятків.
2) Припинення рільництва. Менше народу – менше оброблених приватних земель. Колгоспні землі дуже рідко цікавлять орендарів, через дуже низьку родючість. Рілля стала перелогами.
3) Багатократне скорочення вирощування ВРХ. Пасовища і сінокоси здебільшого також стали перелогами. Для себе корів держать переважно ті, хто має дітей. Прибутку великого утримання корів не дає. Що заробиш, коли молоко купується заготівельниками по 4 грн. за літр (!!!!). Так, так 4 грн за літр цільного молока із жирністю більше 3-3,5. Базар через віддаленість недоступний.
4) Це зона максимально активної радянської меліорації. Зміни клімату, які ми спостерігаємо перетворили болота на вологі високотравні луки, а малі річки на пересихаючі тимчасові струмки. Природні бар\’єри для поширення вогню зникли.
5) Прямий контакт із лісовими масивами. Не просто населені пункти і людські городи поруч із лісом. Часто колишні сільгоспугіддя прямо на лісових галявинах. Зрозуміло, що вони нерегулярно викошуються і переходять на ту стадію сукцесії, коли стають малопродуктивними. Місцеві вважають, що це можна вирішити палом. Але роблять лише гірше, провокуючи заміну “смачних” для худоби трав на привабливий лише з голодухи куничник та деякі види костриць.
Висновок: Усе це разом прибирає бар\’єри для поширення вогню. Аномально безсніжна зима (увесь листовий опад і минулорічна трава не перегнили), бездощова весна, сильний вітер і найбільш пожежонебезпечна стадія сукцесії на перелогах створюють ідеальні умови для втрати контролю під час спалювання купки сміття, недбалому викидання недопалку, манька-піромана (Soltys, Stephen M (1 February 1992). “Pyromania and Firesetting Behaviors”. Psychiatric Annals. 22 (2): 79–83) тим більше, при спробі випалити минулорічну траву. Ці села горять щороку, однак лише цьогоріч вони стали ньюзмейкерами. На території Білорусі теж є пожежі із катастрофічними наслідками. Їхній масштаб нижчий, тому в що в білоруських прикордонних селах цих п\’яти харакетристик не так помітно“, – написав Іван Хомяк.
Фото із експедиції в проекті “Environmental Life Plantings” під кураторством Cambridge Conservation Initiative.
