Сайт Житомир-Онлайн та громадське об\’єднання “Я Люблю Житомир!” розповідають, як живуть житомиряни під час карантину.
До життя в умовах карантину звикають всі. Житомиряни, опинившись без можливості користування громадським транспортом, користуються автівками, велосипедами, а в основнуму- пішки. Чиновники усіх рівнів та мастей займаються у ці дні підрахунком кількості вражених коронавірусом людей та фіксацією пожеж, які також набули нинішньої весни характеру пандемії. Але у житті України, Житомирщини і аж до віддаленого села щодня відбувається чимало подій, які мають дуже важливе значення, хоча про них не так багато говорять чи пишуть. Низку коментарів стосовно ситуації у житті обласного центру та й області загалом ми отримали від житомирського юриста-адвоката Олексія Ясюнецького.
– Олексію Олексійовичу, ситуація із коронавірусом на Житомирщині сьогодні обтяжена спалахом велетенських пожеж. Якщо звернутися до стрічки світових новин, до повідомлень із різних куточків України, здається, наступає колапс?
– Так, не сперечаюся. Ситуація у державі справді складна. Щодо коронавірусу, то наша система охорони здоровя до випробувань пандемією виявилася неготовою. Це прогнозований результат. Звісно, до такого розвитку подій ніхто не готувався. Карантин – єдиний спосіб мінімізувати наслідки пандемії і пройти її із найменшими втратами. Щодо пожеж, то тут ми виглядаємо куди гірше. Щоправда немає повної і достатньої для остаточних висновків інформації, але мені здається, що служба із надзвичайних ситуацій разом із лісівниками опинилися у дуже скрутній ситуації. Тут би поміч від правоохоронців була б конче потрібною, але і до силовиків, всіляких інспекцій сьогодні – маса питань. Проте відчувається брак координації, влада, як кажуть, «б ‘є по хвостам» виявляється безпорадною у вмінні передбачити та запобігти найтяжчим сценаріям розвитку подій..
– Але ж у владі, і зокрема у Житомирській ОДА, при кермі якраз силовики і їм, як кажуть, і карти в руки?
– Формально так, але силовики, які ось так, за чарівним помахом президентського указу, потрапляють на такі високі посади, діють лише як силовики. Вони намагаються взяти щоденне життя під тотальний контроль, при цьому у них виникає бажання не вирішити проблему, а знайти потенційного винуватця її виникнення. У підсумку, немає ні вирішення проблеми, а нинішні керманичі не можуть нічого вдіяти у ситуації, яка вимагає чітких, швидких і рішучих дій. Парадокс, але це так!
– Можливо, саме тому команда нинішнього Президента України шукає підсилення своїх рядів і саме тому сьогодні мова зайшла про Михеїла Саакашвілі?
– Хтозна, чому нинішня верхівка країни кличе у свій табір людину, яка відзначилася в Україні хіба що лише гучними заявами. Цілком можливо, що Саакашвілі хочуть використати для звинувачення попередньої влади, бо на звинувачення, які «слуги» шукають на своїх попередників, вже ніхто не реагує. У будь-якому випадку, ситуація із спробою «мобілізувати» Саакашвілі у табір нинішньої влади свідчить про глибоку кризу у цьому таборі.
– Олексію Олексійовичу, тиждень тому у Житомирі жваво обговорювалася новина про те, що, згідно чергового судового рішення «Обласний центр вертебрології і реабілітації» має відійти у власність «Укрпрофтуру», або точніше – у відання його дочірнього підприємства «Житомиртурист»
– З цього приводу можу зауважити те, що мав би сказати кожен порядний чоловік у нашій області чи у нашій країні. Те, що будувалось державою за народні кошти, має належати державі. Адже загальновідомо, що усі рішення, свідоцтва про право на власність щодо турбази «Лісовий берег», які були оформлені у 2001-му році, здійснені у протизаконний і абсолютно авантюрний спосіб. Ділки, які займалися передачею «Лісового берега» із власності держави у руки ДП «Житомиртурист», навіть не потурбувалися звіритися із текстом рішення Житомирського міськвиконкому від 21 грудня 1972 року. Відтак, потрапили у халепу із чіткими ознаками фальсифікації оборудки. Сьогодні цю історію намагаються використати проти попередньої команди Житомирської ОДА, яка змогла за стислі терміни переоснастити туристичну базу під першокласний санаторно-лікувальний об’єкт. Наголошую – на державний обєкт! Адже Ігор Гундич та його підлеглі працювали не для себе і «Центр вертебрології» не збиралися приватизовувати, а робили це для потреб тих, хто захищав і захищає Україну, хто втратив задля неї своє здоров’я! Тому сьогодні всі зусилля нинішнього керівництва Житомирської ОДА мають бути направлені і зосереджені на тому, щоб усі намагання ділків хапонути у держави кусочок власності, виявилися марними. Це ж усім очевидно. Але це справа честі для будь-якої влади. І нинішні керманичі Житомирщини повинні це чітко розуміти.
