Вже на початку літа дуже ймовірна відставка голови Житомирської ОДА Віталія Бунечка. Як відомо, Бунечко влітку минулого року, коли прийшов на посаду голови ОДА Житомирської області, небезпідставно вважався креатурою Коломойського, Ну, а у ситуації загострення стратегічної боротьби у «верхах» української політики посади губернаторів віддаються виключно своїм людям, так що В.І. Бунечку доведеться роботу поміняти. Натомість саме Житомирщина може стати регіоном, де тандем «Коломойський –Аваков» у ході літньо-осіннього протистояння із Президентом зможе привести до влади власну команду. Не варто забувати про те, що Арсен Аваков на Житомирщині має у якості підтримки збережений до цього часу великий «загін» прихильників, партнерів чи союзників Сергія Пашинського. До речі, як там Сергій Володимирович? Знову ж таки, у рядах прибічників Пашинського досі числиться депутат Житомирської облради і очільник «Укрторфу» Андрій Озерчук, а нинішній перший заступник губернатора Житомирщини Володимир Федоренко – також не останній чоловік серед «людей Пашинського». Не варто, звісно ж, забувати і про Віталія Француза, який живе і гарно почувається у якості «багнета» того ж таки Арсена Авакова. Але й це ще не все. Аваков вважає Житомирщину очевидно не головною областю на орбітах свого політичного впливу, а тому частину впливу та відповідальності на теренах Житомирщини візьме на себе і Ігор Коломойський. Звісно ж, відправленого у відставку екс-губернатора Бунечка команда Коломойського на Житомирщині не залишить, бо тут опозиціонери Президента дотримуватимуться правила про те, що «у бій йдуть тільки старики». Ось чому на теренах Житомирщини знову (вже вкотре) з’явиться Ірина Синявська із поріділим, але стабільно існуючим екскортом своїх соратників та прихильників. Хто заперечить чергову реінкарнацію на владно-чиновницькому олімпі того ж таки Ярослава Долгих та його друзів?
Зрештою, копирсатися у колоді старих і добряче замусолених карт, можна довго. Хоча політика завжди залишалась куди складнішим заняттям, аніж гра в карти. Політика завжди вважалася не стільки мистецтвом закулісних домовленостей, скільки проявом вольових та інтелектуальних ( при наявності фінансових ресурсів) якостей людей, які вирішили нею займатися. Якщо говорити про осінь 2020-го року, про загострення обстановки в Україні і про «курчат», яких традиційно «рахують восени», то у нинішній ситуації дуже схоже, що доведеться рахувати не стільки «курчат», скільки купи їхнього пір’я, як неодмінного атрибуту наслідків «півнячих боїв». Але головне при цьому, аби пір’я конкурентів не було суцільно червоного кольору. ..
