Сайт Житомир-Онлайн та громадське об\’єднання “Я Люблю Житомир!” розповідають, як живуть житомиряни під час карантину.
У Житомирі – дощовий четвер, 14 травня, а гостею популярної рубрики сайту «Житомир-онлайн» під назвою «Житомиряни на карантині» стала популярна українська співачка, викладач ЖДУ імені Франка , народна артистка України Ірина Шинкарук.
– Отже, Ірино Володимирівно, сьогодні, коли ледве не увесь весь світ на карантині, ваша викладацька, мистецька діяльність мала б отримати певний перепочинок, або ж, принаймні- невелику перерву?
– Можливо так хтось і уявляє життя під час карантину, однак у нас із цим, як кажуть, не склалося. Фактично кожен день у мене робочий і розписаний по хвилинах, хоча місце дислокації справді уніфіковане – наш будинок сьогодні став і викладацькою кімнатою, і ігровим майданчиком для моєї дітвори, а для нас, господарів будинку та чималої присадибної ділянки, нинішня весна підрядила на традиційні роботи на грядці та в садку…
– Тобто, ви все робите вдома: і викладаєте, і куховарите і з дітьми займаєтесь?
– Ну, доводиться все чітко регламентувати, передбачати, бо часу під час карантину ще більше не вистачає, ніж будь-коли. Найбільше завантаженими у мене, як у викладача, виявились вівторок, середа і четвер, тому у ці дні мені реально багато допомагає мама. А взагалі працювати вдома, в онлайн-режимі, хоча й важче і поки що незвично, однак радує те, що все, як кажуть, під боком. Діти, навіть, якщо й скучили за мамою, то можуть на кілька хвилин прийти до мене у той час, коли я займаюсь зі студентами. Їм це навіть подобається.
– Ірино, багато житомирян цікавляться, наскільки вірогідним і можливим для проведення у 2020-му році буде фестиваль «Пісенний Спас»?
– Звісно, карантин і його наслідки поки що вносять у наше життя дуже кардинальні зміни і ломку багатьох звичних стереотипів. Однак я сподіваюсь, що до серпня ситуація серйозно покращиться, хоча фінансова сторона підготовки до проведення цьогорічного фестивалю стане найважчою за всю історію його проведення. Проте фестиваль сильний значною мірою своїми традиціями. І щоб вони були і міцніли, «Пісенний Спас» має проходити щорічно. Звісно, формат його проведення може бути різноманітним, однак наша «Ракушка» у серпні найчастіше є чудовою, затишною та гостинною. Тому, якщо чергове побачення із «Пісенним Спасом» на фініші нинішнього літа й буде, то відбудеться воно у «Ракушці».
– Зрештою, людям вже трохи набридло спілкування, навчання і навіть творча діяльність у режимі- онлайн?
– Та звісно ж! Хоча фестиваль «Студентська ліра», який ми розпочали готувати ще взимку до проведення на 9 квітня, все ж таки доводиться готувати у онлайн режимі. Нагадаю – до 20 травня 2020-го року ми все ще приймаємо заявки від учасників в онлайн-варіанті. Жанрових обмежень нинішня «Студентська ліра « не передбачає, а тому ми вже отримали чимало робіт у кількох номінаціях. Думаю, що наше журі, куди увійшли народні артисти України Володимир Талашко і Алла Попова, матиме чималий шмат роботи, аби розглянути, вивчити і належним чином оцінити роботи учасників «Студентської ліри». Але ж головне, знову ж таки – постійний тонус і системність мистецького життя у Житомирі і регіоні загалом.
– Гаразд, тепер про родину, про щоденні будні у сімейному колі, бо сьогодні дім, робота і сім’я стали єдиним комплексом для багатьох людей…
– Як я вже казала, окрім викладацької роботи і організаційно-мистецьких турбот, маю купу планів, проектів і завдань по господарству. Скоро минає рік, як ми переселились до нового заміського будинку і тут, звісно ж , непочатий край роботи. У чоловіка в пріоритеті – садок, майбутній виноградник, а у мене грядки, де я маю висадити свою ж розсаду капусти та помідорів, де вже посіяні рядки огірків, кропу, спаржі. Спільна для усіх городників та садівників проблема боротьби із шкідниками нас також займає. Ну й дітям є де гратися, а подекуди й допомагати по господарству. Ось, висаджували самшит, так мої хлопці замість мульчі шишок соснових назбирали. Обабіч нашої ділянки росте дикий щавель, так оце нещодавно спробувала приготувати пироги із щавлевою начинкою. Непогано і смачно вийшло.
Із господарством, роботою , трьома дітками не важкувато доводиться?
– Так, трохи є! Але ж, якщо по великому рахунку, то це проблеми виключно приємного плану. Цікаво ввечері організувати читання перед сном. Раніше дітям казочки на ніч я сама читала , а сьогодні у нас є свій казкар Єгор, якому вже 10 років. А там на підході вже й Вітя, бо поки що він більше любить бавитись із конструкціями LEGO. І лише Катя, якій за два тижні буде вже 2 роки, поки що лише малює. Зауважу, що робить вона це тотально і повсюдно, так що у нас тепер і стіни, і двері вже не тільки нові, а ще й красиві.
