Помер мій друг.
З Вовою дружив з шістнадцяти років, ще з медучилища. Це вже більше тридцяти років.
Починав з ним після армії свої перші бізнес-ідеї. Одна з них – проект «Корчма». Це він знайшов цю хатку в центрі міста і запропонував зробити ресторан…
Пишу і сам не вірю: ресторану вже дев`ятнадцять років, а Вови з нами немає…
Він був надійний друг: розумний, сильний. Весь у своїх батьків. Я добре їх знав. Батько колись був директором шахти в Донецьку, мама – учителькою, а потім завучем житомирської школи №5.
Вова народився 1962 року в Івано-Франківську. Потім батьки переїхали в Житомир. Закінчив політехнічний інститут. Працював за спеціальністю. Потім настав час перебудови і кооперативів. Бізнес – це була його справа…
Вова був гарною веселою людиною з чудовим почуттям гумору. Любив рибалку і подорожі.
Чотири роки тому дізнався про свою хворобу, мужньо боровся. Намагався побачити більше світу… Любив поїхати до Святителя Миколая в італійське місто Барі, дуже шанував цього святого. Завжди привозив мені ікони чи інші святині. Хрестив мою доньку.
и прости Ему все согрешения, вольные и невольные,
и даруй ему царствие Небесное…
Любимо і пам`ятаємо.
