Чужих дітей не буває. Не будьмо байдужими до долі маленьких лугинчан
29-05-2020
«Ми забули, що чужих дітей не буває. Ми молимось у церквах, їздимо в паломництва святими місцями. Ми розібрали Біблію на цитати і не бачимо, що хтось просить нашої допомоги. Не бачимо жахів інтернатів, кошмарів дитинства без матері, без ласки і любові».Особливо боляче, коли від помилок дорослих страждають маленькі діти
В житті все дуже складно. Людям притаманно робити помилки, виправляти їх, або ж і не встигати це зробити. Добре, якщо поряд є ті, хто старається їм допомогти, а якщо ті, що, навпаки, стараються зробити ще більш болючіше і від того радіють…
Ті, що попали в біду, в години прозріння й самі розуміють, що життя їхнє летить шкереберть і може статися так, що вони залишаться зовсім одні, хворі і нікому не потрібні. Особливо боляче, коли від помилок дорослих страждають маленькі діти.
Так сталося і з трьома малюками Марії. Тяжка ситуація в сім’ї через оковиту, змусила певні служби відібрати маленьких дівчаток Анютку – 4 рочки, Софійку – 3 рочки та Сашеньку – 6 місяців та примусово залишити рідний дім і бути з чужими людьми, відірваними від рідної мами. Це було зроблено проти волі матері і малесеньких її дітей тимчасово, так би мовити – з метою «Захисту прав дитини», так люблять говорити офіційними термінами в тій державній установі, але це «тимчасово» розтягнулося на цілих 4 місяці.
Марія, прозрівши і зрозумівши, що сталося з її дітьми, терміново звернулася у відповідну лікувальну установу і, з допомогою лікарів, назавжди відмовилась від недоброї звички і подібних компаній, отримала відповідну довідку і швиденько понесла її у ту державну установу, щоб повернути дітей. Але сталося не так, як хотілося. Довідки від неї не прийняли і передали справу до суду. А тут карантин, перенесення розгляду справи в суді через відпустку головного «модератора» цієї справи, яка, доречі, не зрозуміло з яких причин, настійливо вимагала від всіх - позбавити Марію права на дітей. Навіть, на суді, при дослідженні справи, вона («Модератор») настійливо, дещо з погрозою, заявила, - «Якщо Суд відмовить то ми обов’язково будемо подавати апеляцію»…!?
Я не побажаю жодній жінці-матері пережити те, що пережила Марія
Спочатку Марія, при першій можливості, як могла, часто їздила до дітей у Житомир. Потім карантин, відмова на побачення, далі – відсутність автобусного сполучення і не ходять поїзди… Для Марії залишилася одна єдина можливість – майже кожного дня телефонувати до чергової няні і отримувати лише коротеньке повідомлення – «З дітьми все добре» - і все.
Я не побажаю жодній жінці-матері пережити те, що пережила Марія.
Не сплячи ночами, вона материнським серцем відчувала, що і її дітки не сплять та плачуть за своєю мамою, що їм там не дуже добре, що захворіла малесенька Сашенька і, якби вона могла, то прямо вночі кинулася б до своїх діточок, щоб обняти їх, пригорнути і обігріти.
Дуже багато комісій приїздило і робили це раптово, без повідомлення, аби впевнитись, що у домі Марії не все добре, аж ні, доводилося кожного разу їхати ні з чим. У Марії, як не було їй тяжко на душі, в домі чистота і порядок, дитячі ліжечка застелені, на подушечках замість діточок їхні любимі м’які іграшки чекають своїх господарів, на кухні смачно пахне тільки-но приготовленою стравою. І так тривало майже всі чотири місяці. До біди залишався один лише крок - прийняти рішення суду, яке вимагала керівник служби РДА.
Марія не може дочекатися своїх дітей
Любимий слоник чекає свою Анютку
Повернення дітей Марії
І, нарешті, доля повернулася до Марії лицем. Служба дітей РДА відкликала свій позов до суду, суд залишив справу без розгляду і в РДА прийняли розпорядження повернути Марії дітей. Марія цілу ніч не спала перед поїздкою, все боялася, що і на цей раз зірветься. І ось, нарешті, їдемо.
Оформлення повернення дітей зайняло біля години і, нарешті, щаслива Марія і її трійко дітей вийшли з тієї дитячої установи де вони перебували.
Нарешті Анютка, Софійка і маленька Сашенька разом зі своєю мамою
А ще через дві години, всі були вже дома, де на них з нетерпінням чекав батько. Лише три години було потрачено на повернення маленьких дівчаток Анютки – 4 рочки, Софійки – 3 рочки та Сашеньки – 6 місяців до рідного дому, у свою рідну сім’ю, а чекали вони, через черствість чиновників Лугинської служби дітей РДА, цього щасливого, для всієї сім’ї, дня – цілих чотири місяці.
Щасливий батько не може надивитися на свою дитину
Вся сім’я в зборі і від того всі щасливі
Джерело статті: Житомир-Онлайн