Подія, про яку мало говорити усе місто Житомир, пройшла якось дуже скромно.
12 червня 2020-го року у Житомирі проходили урочистості з нагоди 30-літнього ювілею від часу підняття над Житомирською міськрадою Державного прапора України. Насправді подія, яка відбулася о 23.00 13 червня 1990-го року, мала і досі має історичне значення. Адже ні Декларації про Державний суверенітет, ані Декларації про Незалежність в Україні тоді ще не було. Лише у трьох обласних центрах Західної України депутати спромоглися проголосувати за те, щоб над приміщенням міськрад було підняте Українське Знамено. Житомир виявився четвертим серед обласних центрів України, де було піднято над головним приміщенням міської влади Синьо-жовтий прапор.
Сьогодні дехто вважає ту подію тридцятилітньої давності ледь не буденним епізодом в історії нашого міста. А нинішнє керівництво міста Житомира так і не спромоглося додати історичності та масштабності тодішнього рішення депутатів Житомирської міської ради. Секретар Житомирської міськради Наталія Чиж, яка безпосереднім чином опікувалася підготовкою ювілейного заходу, на цей раз відверто недопрацювала. Адже як так могло трапитися, що із 120 депутатів Житомирської міської ради, які входили до її складу у 1990-му році, на ювілейному заході було не більше 20-ти колишніх обранців. Сьогодні вже відомо, що багатьох, хто був депутатом Житомирської міськради у 1990-му році, організаторка ювілейних заходів у червні 2020-го року, просто не запросила чи не повідомила про подію, яка відбудеться у стінах житомирської мерії.
У підсумку, ювілей, який претендував стати величезною , навіть вікопомною подією нинішнього часу, перетворився на такий собі «мєждусобойчик». Прийшли лише ті, кого покликали, хоча зовні все виглядало наче й пристойно. Із Києва прибув тодішній ( зразка 1990 – го року) голова Житомирської міської ради Віталій Мельничук, перед приміщенням мерії почесну процедуру підняття Державного Прапора вшанувало півсотні житомирян із числа колишніх і нинішніх депутатів та працівників мерії. Хоча, як годиться, нинішніх депутатів, які дуже мало знають про червневі події 1990-го року навколо драматичної «історії із прапором», треба було б запрошувати наполегливіше і переконливіше. А так – лише десяток депутатів нинішнього «скликання» із 42-х порадували своєю присутністю важливий суспільний ювілей. Все інше було традиційним: вручалися нагороди, виголошувалися промови і, як завжди, давалися обіцянки. Але повторимося ще раз – всенародного свята, яким міг і повинен був стати вже поважний ювілей, цього разу не відбулося. І це наразі – доконаний факт.
