Наш славетний земляк Олег Ольжич народився 8 липня 1907 року. Це, за хронологією так званого «старого стилю», за яким території Російської імперії жили до 1918 року. За новим стилем датою народження вважається 22 липня.
Якраз за два тижні черговий день народження великого патріота України напевно ж відзначатимуть і в Житомирі.
У нашому місті Олег Ольжич прожив всього два роки. У 1909-му році Олег Ольжич стає киянином і проживає у Пущі-Водиці. Батько Олега, широко відомий український письменник та поет Олександр Кандиба (Олександр Олесь), у часи Української національної революції 1917-1921 років виконував важливі урядові та державні завдання. У 1918 році він був направлений до Європи у якості аташе із культури УНР в Угорщині. Додому Олександр Олесь більше не повернувся., а сім’я воз’єдналася аж у 1923-му році, коли Олег Ольжич із матір’ю переїхав за кордон до Чехословаччини, де на той час жив батько.
Вдруге Олег Ольжич повернеться у місто свого народження і раннього дитинства аж у липні 1941-го року. Звідси у вересні 1941-го переїхав до Києва.
Працював у складі похідних груп ОУН на теренах центральної та східної України. Займався редакторською і видавничою роботою, редагував власноруч написані наукові статті із археології. У травні 1944 року у Львові, де Олег Ольжич перебував на нелегальному становищі, його заарештувало гестапо. За кілька днів його відправили до Берліна, звідтіля у концтабір Заксенгаузен. Тут 10 червня 1944 року він і помирає від тортур.
У Житомирі день народження, як день памяті Олега Ольжича, розпочали відзначати на початку 90-х років минулого століття. Спочатку у Житомирі ледь не щороку влаштовували вечори пам’яті. Неодноразово у нашому місті відбувалися наукові конференції з питань творчого та наукового доробку Олега Ольжича.
Згодом постало питання про створення пам’ятника Олегові Ольжичу. Після кількох років, які пішли на обговорення та виготовлення проекту такого пам’ятника, його було створено, а затим і встановлено у одному із житомирських скверів на розі вулиць Ольжича та Перемоги.
Сьогодні ім’я Олега Ольжича дуже поширене у Житомирі. Його іменем названі не лише вулиця та сквер, але й Житомирська обласна наукова бібліотека.
Ми невипадково згадали про дату народження Олега Ольжича саме 8 липня. Як правило влада і громадські організації міста Житомира щороку відзначають день пам’яті великого патріота України 21 липня. Однак вшанування пам’яті поета, науковця та громадського діяча зазвичай проходить в останні роки за стандартною і кимось запровадженою схемою: мітинг біля пам’ятника і покладання квітів.
Насправді Олег Ольжич достойний і заслуговує більш масованого вшанування. Адже про нього встигли написати чимало дослідницьких монографій, а відомий український поет Леонід Череватенко став автором першого сценарію, за яким було створено кінотрилогію «Я камінь з Божої пращі»: («Ольжич», (1996-й рік); «Доба, жорстока, як вовчиця» (2000) і « Невідомий воїн « (2000).
У Житомирі творча група під керівництвом головного режисера Житомирського музично-драматичного театру Петра Авраменка два роки тому також створила відеофільм про життя Олега Ольжича. Увесь цей доробок варто використовувати у якості наочного матеріалу під час заходів із вшанування пам’яті справжнього українського лицаря, житомирянина Олега Ольжича. Житомир повинен і гідний не лише згадувати про Олега Ольжича, але й читати його твори, наукові дослідження. Зрештою , Житомир має змогу і бачити Олега Ольжича з кіноекрану. Часу, аби підготувати матеріал для вшанування нашого славетного земляка поки що вистачає. Але – поспішати треба!
