Жінки, які кохали письменника, не були щасливі
БАТЬКИ ПЕРШОЇ КОХАНОЇ ЗМУСИЛИ ЇЇ ВІДМОВИТИСЬ ВІД НЕБЛАГОНАДІЙНОГО ЧОЛОВІКА
Першим Франковим коханням була Ольга Рошкевич. Іван працював репетитором у її брата, і ця праця закінчилась любов’ю. письменник попросив руки Ольги, коли йому було 20. Однак доля склалася так, що Франка арештували, і батько дівчини зумів її переконати відмовитись від письменника. Мовляв, з ним у неї буде вельми складне життя.
Як стверджують франкознавці: усі жінки, які кохали Івана Франка, не мали у житті щастя. Коли перше Франкове кохання Ольга Рошкевич вийшла заміж, молодий письменник це важко пережив. «Мені тепер приходить на гадку, що я сказав до Тебе: при щирій любові щастя повинно рости, а не зменшуватися! Нічого тужити за минулим! Ми молоді, світ ще усміхається, – жити хорошо, любити хорошо!..»
Ольга Рошкевич не почувалась вельми щасливою у подружньому житті. Вона рано овдовіла, а останні роки свого життя провела, читаючи твори Франка. А ще трагічні долі інших жінок, які кохали письменника, далеко не красеня зовні, Уляни Кравченко, Ольги Білинської, яка не вийшла заміж, Юзефи Дзвонковської, Целіни Журовської. Франко про свої кохання написав вірш «Тричі мені являлася любов». У ньому не йдеться про дружину. Своїй жінці Ользі Хоружинській він за усе спільне з нею 30-літнє життя присвятив лише один вірш:
В сльоту зимную, в днину мглистую
Я дорогою йду тернистою,
Кого я любив, ті забулися
А з ким я дружив – відвернулися.
Відвернулися та й цураються
З труду мойого посміхаються.
В порох топчуть те, що мені святе,
– А недоля й тьма все росте й росте.
ОФІЦІЙНОЇ ДРУЖИНИ ПИСЬМЕННИКА НЕ СПРИЙНЯЛО ЙОГО ОТОЧЕННЯ
Одруження Івана Франка з киянкою, заможною нареченою Ольгою Хоружинською, було радше з розрахунку. Письменник у ній хотів бачити друга. Ольга натомість бажала бути його коханою дружиною. Їй було боляче, коли тільки-но приїхавши у чужий для неї Львів, письменник закохався.
Правнучка Івана Франка пані Надія зауважила, що, попри усі негаразди між прадідом і прабабою, усе ж письменник по-своєму любив свою дружину: «Франко шукав собі друга і товаришку по життю і передусім по творчості. Ольга Хоружинська теж була творчою людиною. Коли вони приїхали у Львів, то вона дала гроші на видання журналу «Життя і слово». Тобто вона була помічницею. Коли появились діти, вона себе присвятила їхньому вихованню».
Трагедія Ольги Хоружинської була у тому, що вона так і не могла прижитись у галицькому середовищі, яке сприйняло східнячку прохолодно, а радше – вороже. Франки виховали 4 дітей. Письменник був люблячим батьком, але прагнув тиші для своєї творчості і затишку у домі.
ОЛЬГА МАЛА ПСИХОЛОГІЧНІ ХВОРОБИ, ФРАНКО – ТЕЖ
Між подружжям не було найголовнішого – порозуміння, вважає Надія Франко. «Це складне питання. Якщо читати листи Франка до дітей, своїх друзів, знайомих, були моменти, коли Франко був у важкому моральному стані. Не було між подружжям порозуміння. Ольга була не завжди врівноважена, не завжди розуміла чоловіка. Франко замикався, переживав. Письменник лишився один через жінку, без друзів. Вона не змогла вписатись у галицьке середовище, тому що галичани були до неї закриті і ворожі».
Особисто для Надії Франко прикладом гарної та вірної дружини є невістка Івана Франка Ольга, яка була одружена з Петром. Вона була прекрасна і вірна жінка та господиня. До слова, усі жінки в родині Франків вирізнялись тим, що смачно готували.
Останнє десятиріччя Франкового життя минало переважно в самоті та фізичних і психологічних стражданнях. Уже від 1900 року з періодичними загостреннями протікало психічне захворювання дружини письменника, яка час від часу проходила курси лікування в клініці для душевнохворих. Починаючи з 1908-го, і сам Франко страждав від тяжкої психофізіологічної недуги (за сучасними медичними даними – інфекційний ревматоїдний поліартрит), унаслідок якої мав деформовані й паралізовані руки. Це значно утруднило йому продуктивну літературну й наукову працю, якої він одначе не припиняв до самої смерті.
У 1941 році Франка забрали енкеведисти. Більше його дружина не бачила. Ольга прожила вірною йому усе життя і вмирала з фотографією чоловіка у руках.
Іван Франко помер у віці 59 років 28 травня 1916 року о 16-й годині.
