Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
У Житомирі почали продавати черемшу
У Житомирі почали продавати черемшу

На Житньому ринку у Житомирі...

  • У Житомирі почали продавати черемшу
    У Житомирі почали продавати черемшу

    На Житньому ринку у Житомирі...

  • Про складну ситуацію проживання переселенців у “червоній лікарні” Хорошева
    Про складну ситуацію проживання переселенців у “червоній лікарні” Хорошева

    Більшість з нас нещодавно бачила...

  • Помер Геннадій Москаль
    Помер Геннадій Москаль

    Він займав багато державних посад,...

  • У туалеті фан-зони на центральному стадіоні в Житомирі не встановили кабінки
    У туалеті фан-зони на центральному стадіоні в Житомирі не встановили кабінки

    Відкрили там також чудову фан-зону...

Новини
Водій не має права замінити колесо

Водій не має права замінити колесо

03-03-2021
У подвійних екіпажах далекобійників добу рахують як 30 годин

Із дитинства любила машини, захоплювали вантажівки. Здати на права в Україні не змогла. Двічі пробувала вчитися, навіть не дійшла до екзаменів. Коли перебралася в Польщу, отримала права на легковий автомобіль.

Пішла працювати в доставку піци. Навчилася їздити містом, не боятися машин.

Рідні ставилися скептично до мого захоплення. Мати казала: "Знайди нормальну роботу". Підтримував чоловік.

Першим він влаштувався далекобійником у Польщі. Я з ним їздила в рейси. Вчилася паркуватися. Дивилася, як завантажується.

Водій не має права замінити колесо


Марина БАРАНЕЦЬКА, 30 років, далекобійниця. Народилася 20 грудня 1990-го в селищі Першотравенськ Баранівського району Житомирської області. Батьки – працівники місцевого заводу електротехнічної порцеляни. Закінчила Національний університет харчових технологій у Києві. Спеціальність – технолог харчової промисловості. Після вузу влаштувалася в торговий відділ компанії ”Кока-кола”. 2015 року поїхала до Польщі. Оформила карту тривалого перебування, бо має польське коріння. Перша робота – два місяці на м’ясокомбінаті в місті Лодзь. Влаштувалася на швейне підприємство, прибирала будинки. Згодом працювала в ”Макдональдзі”. 2017-го пішла на курси водіїв вантажівок, отримала категорії С, Е. Позаторік влаштувалася водієм. Працює в парі з чоловіком 29-річним Любомиром. Їздять автомобілем ІVEKO, вантажопідйомність якого 40 т. Веде блог на ютюбі

Моя перша робота була на невеликій фурі. Розвозила посилки й пошту Польщею. Працювала переважно вночі.

Водіїв вантажівок можна розділити на три групи. Найменше – до тисячі євро – отримують, хто працює на території Польщі. Наприклад, перевозять вантажі зі складів у супермаркети. Мінус – доводиться виконувати роботу вантажника. З плюсів – щодня повертаєшся додому.

Далекобійникам, які в рейсі по п'ять днів, платять 1–1,5 тисячі євро. Найвищі заробітки – на закордонних поїздках. Зареєстровані в Польщі, але працюють на країни Європи. Вирушають у рейс на місяць-три.

Ми трудимося місяць, потім маємо два тижні відпочинку. Зарплата – 1500 євро.

У нас із чоловіком немає чіткого розподілу обов'язків. Та за можливості він бере на себе важчу роботу. Найчастіше сваримося, коли втомлені.

Подвійних екіпажів мало. Одному їздити фізично легше. Водій 9–10 годин у дорозі. У подвійних екіпажах доба рахується як 30 годин. Повинні 20 годин їхати, а 10 відпочивати.

Зброї в авто не тримаємо, це заборонено. Якщо хтось нападає, треба дзвонити в поліцію тієї країни, де перебуваємо.

У далекобійників є радіозв'язок. Та старші водії кажуть, що вже немає такого братства, як раніше. По рації часто запитуємо дорогу, де можна поїсти. Буває, колеги попереджають про радари чи поліцію.

Працюємо на французьку фірму. Їздимо по Франції, в Німеччину, Бельгію, Люксембург, Польщу, Чехію, Словаччину, Іспанію.

Міста бачимо переважно з траси. У вихідні можна залишити вантажівку за містом, сісти на громадський транспорт і погуляти. Так побували в німецькому Нюрнбергу, кількох невеликих містах Франції.

Привчилася в машині мити голову, готувати їсти. Купили мультиварку, щоб варити каші, макарони, тушкувати картоплю з м'ясом. Маємо улюблені продукти в різних країнах. У Франції смачне печиво. В Німеччині – згущене молоко та зефір, в Іспанії – вино.

Раніше, як поверталася додому, не роззуваючись, гладила кота. Зараз він живе у матері, тому традиція зник­ла. Після рейсу не можу находитися по квартирі. Мені здається, вона така велика. Хоча насправді маленька.

Коли їду з чоловіком, мене не вважають за водія. А коли сама, всі в захваті, що жінка за кермом.

Запас їжі треба мати. Коли щодня поверталася додому, готувала на роботу канапки. Якось проспала і не взяла. Стояла в заторі кілька годин. Так хотілося їсти, ніби голодувала тиждень. Також повинна бути аптечка, бо не в усіх країнах без рецепта можна купити навіть парацетамол.

Кількість одягу розраховуємо на повний місяць. Маємо фірмові комбінезони, робочі куртки, взуття, каски, окуляри, навушники. На деякі підприємства без цього не зайдеш.

Завжди роблю манікюр із темним гель-лаком. Так нігті менше страждають, коли кріпиш вантаж. У рейсі можу накласти на обличчя маску на тканинній основі чи патчі під очі. Вмиваємося щодня обов'язково.

Для спання в кабіні купила ортопедичний матрац, дві подушки.

Далекобій затягує. Тому люди працюють, доки можуть.

Далекобійники часто мають ожиріння, проблеми із серцем, шлунком, печінкою. Спина страждає. Хоча зараз машини набагато комфортабельніші, обладнані пневмо­сидіннями. Деякі колеги знаходять час для спорту, нормального харчування.

Не завжди знаємо, що веземо. Іноді на причепах стоїть пломба. Завантажують палети запаковані.

Нелегали стрибають на машини, ховаються між вантажем. Якщо водій не помітить, його можуть посадити до в'язниці. У французькому місті Кале майже на кожному мосту через це стоїть патруль поліції.

Мало слухаю музику в машині. Або розмовляємо з чоловіком, або просто про щось думаю.

Якщо тягне на сон, можна відчинити вікно. Перекусити – шматочок яблука, моркви. Та, коли сильно хочеться спати, нічого не рятує. Тоді варто зупинитися і відпочити хоча б пів години.

Вночі на автостраді в нас вибухнуло колесо. Потрібно було з'їжджати з дороги. Є правило: ремонтом водії не займаються. Навіть замінити колесо не маємо права. Дзвонимо в сервісну службу, приїздить бригада. Я вмію зробити елементарне – долити мастило, замінити лампочку. Раз на рік автомобіль проходить повний техогляд.

Була свідком, коли в дорозі загорілася машина. Зупинилися кілька вантажівок, хлопці бігли з вогнегасниками. Бачила, як авто з'їхало в рів. Водій заснув за кермом.

На головну сторінку

«    Березень 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031 
Новини