Я вже два рази цьомала, потім…

Із Днем захисту дітей!

– Щось не дощить, аж нудно, – кепкую я.
– Мама, дивись, яке сонечко. Це ж добренько. Ти що! – Ліна округлює очі у галагузівському стилі 😆 (мої одразу розуміють, про що мова).
Як журналістка я бачила багато що. Коли траплялося горе з дітьми, не стримувала сліз. Дуже важко було писати про таке. Найстрашніше, коли дорослі калічать і в прямому, і в переносному значенні дітей, використовують їх, щоб самоствердитися, сприймають їх, як річ. Мама мені завжди казала, що не можна обрізати крила. “Янголе, не впадь з плеча”, – писав Малкович. Дорослі, не позбавляйте своїх нащадків відчуття щастя, яке полягає не у кількості, а в якості того, чим ми оточуємо себе та них.
– Ліна, ну поцілуй мене.
– Я вже два рази цьомала, потім, – відказує хитрунка.