У Житомирі та у Житомирській області й досі не спадає увага до партії, яка зявилася на небосхилі української політики лише два роки тому. Йдеться про партію «Сила і Честь», яка вперше засяяла на виборах до парламенту влітку 2019-го року.
Якщо бути точнішим, то «Сила і Честь», як партія , виникла значно раніше, але раніше її час не настав. Інша справа, коли лідер партії Ігор Смешко, стартувавши на президентських виборах у січні 2019-го року, всього лише за два місяці зумів здобути більше ШЕСТИ відсотків прихильності виборців України. Це був успіх, це була сенсація, і нею варто було якомога швидше і правильніше скористатись. У партії Ігора Сешка повторити виборчу сенсацію вдруге у 2019-му році не вистачило сил (фінансових ресурсів), а це у свою чергу зумовило той результат, який, хоча й був непоганий, але парламентської «прописки» Ігор Смешко із групою своїх партійців влітку 2019-го року не здобув. Ще через рік, на виборах до місцевих рад 2020-го року «Силак і Честь» увійшла до числа «середняків» за рівнем здобутих депутатських мандатів . Звісно, «тягатися» на виборах із такими монстрами виборчого процесу як «слуги народу», ОПЗЖ, порошенківською «Європейською солідарністю» осередки «Сили і Честі» не змогли в силу суто об’ єктивних причин. Однак навіть неозброєним оком було видно, що партійці від «Сили і Честі» восени 2020-го року виглядали куди краще, аніж ВО «Свобода», Радикальна партія Олега Ляшка, Народний Рух і навіть ВО «Батьківщина». На Житомирщині ці закономірності, як то кажуть, виглядали. як цілком очевидні речі.
Але повернімося до партії. Точніше – до її лідера Ігора СМЕШКА. Загалом партія «Сила і Честь» – однозначно структура лідерського типу. В Україні це типовий зразок партійної розбудови , бо дієвої, успішної партії «із народу» поки що у нашій країні ніхто не бачив. Однак партія лідерського типу, поряд із відомими «плюсами», має не менше потенційних «мінусів». І найперший фактор, який може збуджувати інтерес та підвищувати рейтинг партії – активність її лідера, своєчасна і в міру дозована поява його на телеекранах, у соціальних мережах. Ще одна риса і водночас вимога та передумова успішної діяльності партії лідерського типу полягає у тому, що лідер такої партії має бути достатньо мобільним. Класичний приклад – Ю.В.Тимошенко і її «вояжі» по Україні щоразу підвищували партійні рейтинги і загальний тонус діяльності ВО «Батьківщина». Ігор Смешко в силу певних причин, повторити «траєкторію» мобільності таких лідерів, як Тимошенко, Ляшко, Порошенко чи навіть Бойка (із ОПЗЖ) ніяк не сподобиться. Під час президентських виборів у 2019-му році він лише раз приїздив на Житомирщину, де мав достатньо велику і потужну підтримку. З тих пір ніхто не памятає візитів СМЕШКА до Житомира, Львова, чи , наприклад, до Запоріжжя. Лідер «Сили і Честі» обирає іншу тактику і спілкується із виборцями через присутність у телепросторі. Вона, звісно ж, не така часта, як у Юлії Тимошенко чи «говорящих голів» від «слуг народу», але загалом Смешко все ж таки не зникає із екранів «ящика». А це означає, що рейтинг «Сили і Честі» стабільно тримається на рівні 6-8%. Що це означає? Найпершим чином те, що партія потрапляє в обєктив підвищеної уваги не лише електорату, але й олігархів. Як би палко і відверто не повторював І.П.Смешко тезу про те, що його колеги – однопартійці живуть і працюють лише на свої кошти та на пожертви від виборців, ця «легенда» у кінцевому результаті не спрацьовує і «плюсів» для «Сили і Честі» не додає.
Зате у партії, яка серйозно намірилася піти у владу і здобула у кількох областях України майже по сотні депутатів різних рівнів, настає пора відповідальності перед виборцями. Ефект успішного новачка може діяти рік – два, але не більше. У Житомирі, наприклад, партію « Сила і Честь» знають виключно, як партію Ігора Смешка. Хто конкретно представляє цю політичну силу на місцевій арені, сказати важко. «Сила і Честь» має своїх посланців у Житомирській обласній раді. Фракція від «Сили і Честі» є і у складі Житомирської міської ради. Ще пятдесят депутатів партія має у радах різних громад Житомирщини. Але жодних резонансних виступів, заяв від депутатів «Сили і Честі» не чутно зовсім. Іншого потужного резонансу від діяльності «Сили і Честі» на Житомирщині також не спостерігається. Тоді що ми маємо у підсумку? Партія, яка всуціль залежить від іміджу та популярності у народі свого лідера, дуже залежна від багатьох факторів. Найпершим чином, від того, наскільки часто партійний лідер зявляється у медійному просторі. Ну, а кому невідомо, що телевізійний ефір (канали) чітко і ретельно поділені між господарями – олігархами? Таким чином, Смешко та його партія просто приречені грати за правилами українського політикуму. Є гроші чи співмірний фінансовий потенціал – є вплив, є присутність депутатів у радах. Але стратегічного значення навіть для регіонального впливу певної партійної організації це не має. Що може чекати на партію «Сила і Честь»? Нічого особливого. Як мінімум, вона повторює шлях Радикальної партії Олега Ляшка, хоча порівнювати Ляшка та Смешка насправді важко і навіть незручно. Проте політика оперує іншими речами. Тут все зручно, якщо отримуєш результат. Якщо отримуєш владу. До цього у «Сили і Честі» ще дуже далеко.
