Свій ранок чимало людей починає з філіжанки кави, пробуджуючись і черпаючи натхнення на новий день. В Ольги Бортнікової цей напій особливий – лавандовий. Її оповідання «Лавандова кава» нещодавно вийшло з друку і вже викликало зацікавленість у читачів. Ми вирішили поспілкуватися з авторкою і дізнатися про її книгу.
– Олю, розкажіть, будь ласка, про що Ваша «Лавандова кава»?
– Це оповідання, на яке мене надихнула любов до кави, квітів лаванди та особлива атмосфера лавандового фестивалю, що кожного літа проходить у Пулинах з ініціативи Пулинського громадського центру.
Лавандова кава – напій життя, в якому є міць долати випробування; натхнення, що окрилює на звершення та спонукає до духовного зросту і внутрішніх перемін. Моя книга – це історія про знецінення і повернення віри в себе. Про нове життя. Коли все вчасно і ніщо – не випадкове.
Головна героїня «Лавандової кави» стійко витримує удари долі, цілеспрямовано йде до заповітних мрій, надихаючись і черпаючи сили в красі й ароматі своїх улюблених магічних квітів. А вони стверджують: ти все зможеш, ти все здолаєш, усе витримаєш – лишень не опускай крил і ніколи не здавайся!
– Це Ваша дебютна книга?
– У мене таке відчуття, наче вона справді перша. Може, тому, що «Лавандова кава» дещо інакша, ніж попередні твори. Маю видану раніше збірку поезій «Душа, окрилена любов’ю», книгу «Подорож в інший світ», які здобули перемогу на кількох всеукраїнських літературних конкурсах. Цього року вийшла книга 4 пулинських журналістів «Життєві перехрестя», редакторкою і співавторкою якої я є. В основу 40 наших новел лягли правдиві життєві історії мешканців Житомирщини.
– Що потрібно, щоб текст врешті став книгою?
– Прагнення народити книгу чи втілити інший проєкт має дозріти в голові та серці і вже не вміщатися в твоєму єстві – мусить вийти з шухляди у світ. Не скажу за всіх творчих людей, але чимало моїх уже досвідчених колег і знайомих письменників ділилися, що в певні моменти переживали сумніви: чи потрібна комусь їхня творчість, чи варто друкуватися, проводити вечори та презентації. З одного боку, в наш час за наявності грошей – власних, спонсорських, грантових чи взятих у банку в кредит – чимало видавництв надрукують, певне, будь-що і в будь-якій кількості. З іншого боку, тверезо оцінюєш ситуацію щодо не надто активного купування і читання українцями книг і запитуєш себе, чи буде затребуване те, що пропускаєш крізь серце? Чи потрібна твоя книга в епоху поверхневого інформаційного бігання в ґаджетах? Тож щоб дізнатися відповіді на свої запитання, треба спробувати. Насамперед дуже важливо, щоб хтось у тебе вірив більше, ніж ти сама віриш у себе. Ці слова чує дівчинка Ванда, головна героїня «Лавандової кави», яка має творчу натуру. Я щаслива, що маю в своєму житті людей, які вірять у мене і в те, що роблю.
– Поділіться з власного досвіду чи важко нині автору видати книгу?
– Це справа має не лише фінансовий аспект. Непростий сам процес додрукарської підготовки книги: потрібно знайти видавництво, з яким буде приємно і комфортно співпрацювати і яке друкує книги гарної якості, визначитися з обкладинкою книги. Це «обличчя», «одяг» душі, з яким книга або губитиметься серед інших, або ставатиме впізнаваною.
Мою «Лавандову каву» «одягнув» Максим Калінчук із Житомира, який намалював картину для обкладинки книги. Хлопець її творив при підтримці друга, тримаючи пензля в зубах! Після одержаної 6 років тому важкої травми Максим прикутий до ліжка. Але він не впав духом і спробував нове для себе заняття – малювання. Дуже вдячна Максиму за картину, за співпрацю, за силу волі і той приклад мужності, який він дає іншим!
-Олю, де можна знайти Вашу «Лавандову каву»?
– У Житомирі мою книгу можна придбати в книжковому магазині «Світ книг – Знання» по вул. Київській, 17. Ще видання продається в Пулинах у магазині «MASEPT», в редакції газети «Вісті». «Лавандову каву» можна також замовити поштою, сконтактувавши зі мною через мою сторінку в мережі Фейсбук.
– Поза журналістською діяльністю і творчістю чи маєте ще якісь захоплення?
– Пишу поезію та прозу, граю на фортепіано, мені подобається створювати іграшки своїми руками та готувати солодкі смаколики. У світі дуже багато занять, які цікаво було б спробувати, я охоче навчаюся новому.
– Прочитайте, будь ласка, наостанок нашої розмови щось із Вашої поезії.
– Хочу запропонувати вірш «Букетик лаванди», який став епіграфом до оповідання «Лавандова кава».
Полуницею пахло «ігристе»,
Захід сонця в очах догорав.
В книзі – так сторінок, мабуть, з триста,
Із лаванди букетик лежав.
Танцював аромат на рядочках,
Подивовані літери вмить
Одягали бузкові сорочки,
Щоб нектар з квітів спрагло надпить.
Прикладала букетик до рани,
Заживляла пророчі слова.
Не роби із душі екібани,
Бо вона іще досі жива.
Буде сонце, і пуститься злива,
Добрі дні зі світанком зійдуть.
Та сторінка напевно щаслива.
І лаванди поля зацвітуть!
Бажаю усім читачам добра, віри в себе та здійснення мрій! Нехай кава смакує, надихає і додає снаги!
Ольга Бортнікова – директорка ТОВ «Редакція-медіацентр «Вісті» (смт Пулини), головна редакторка газети «Вісті», редакторка сайту Pulyny.news
Лауреатка премії ім. П. Куліша, конкурсу на кращу журналістську публікацію в місцевій пресі (Польща), Поліської відзнаки «Срібна вежа» в номінації «Засоби масової інформації». Переможниця і призерка багатьох всеукраїнських літературних конкурсів.
Авторка поетичної збірки «Душа, окрилена любов’ю» (2006), книги «Подорож в інший світ» (2018), редакторка і співавторка книги новел «Життєві перехрестя» (2021), авторка книги «Лавандова кава» (2021).
