Померла Ольга Ільків. Майже 102 роки життя.
Зв‘язкова Романа Шухевича. Політв\’язень, 14 років провела в радянських тюрмах.
Неймовірна жінка. Сильна, незламна, українська.
З 1941го в ОУН; з 1945 року у підпіллі. Ольга захоплювалася поезією, і сама писала вірші (псевдонім — «О. Звіробій»), які поклала на музику Марта Пашківська у 1948 р.
Роман Шухевич через Галину Дидик передав для Ольги «штафетку» (зберігається у ГДА СБУ), в якій рекомендував їй переїхати з родиною на Донбас та створити там осередок ОУН.
14 березня 1950 р. (за день до переїзду) «Роксоляна» поїхала до Львова, щоб попрощатися з подругами, але була заарештована співробітниками МДБ.
У 1952 року засуджена Особливою нарадою при МДБ у Києві на 25 років. Ув\’язнення відбувала в Олександровській, Володимирській централях та Іркутській області. Звільнена 6 лютого 1964 року.
Саме на таких як пані Ольга і трималась в тій часи Україна. Саме завдяки таким людям ми сьогодні маємо Незалежність.
Вічна пам‘ять Ользі Ільків!
І вічна Слава Героям!
Журналісти сайту Житомир-онлайн мають цікаву інформацію про епізод із життя зв\’язкової Шухевича Ольги Ільків.
Уже в ув\’язненні, у знаменитому Володимирському централі (Москва) майбутній мешканець житомирського Довбиша Франтішек Яковчик – капітан польської Армії крайової – зробив у подарунок чобітки. Модель чобіток Яковчик скопіював в німецької розвідниці з сусідньої камери Володимирської тюрми.
Франц Володимирович Яковчик, псевдо «Карний» (пол. Franciczek Jakowczyk “Karny”) — нар. 12 травня 1928 року, хутір Самойловичі, тоді — Польща, нині Білорусь — пом. 9 січня 2019 року, Вроцлав, Польща — польський військовик, капітан Армії Крайової.
Життєпис
Народився на хуторі Самойловичі, що зараз знаходиться у Вовковиському районі Гроденської області Білорусі в родині військовика та вчительки історії.
Будучи 14-літнім юнаком, подався навчатись на шевця. В 15 років вже долучився до антинімецького підпілля, вступив до Армії Крайової. Після вигнання німців підпілля почало війну з совєцькими окупантами.
В 19 років отримав звання капітана.
25 квітня 1948 року, під час одного з боїв з НКВД під Гродно, був поранений та заарештований. Засуджений радянським судом до смертної кари, котру згодом замінили на 25 років таборів.
Покарання відбував в Інті, Владимирі та Потьмі. Неодноразово організовував втечі з місць карання. Звільнений 27 серпня 1969 року.
Після відбування покарання жив у Миколаєві, згодом переїхав до Довбиша, де одружився з місцевою полькою Зосею. Родина мала сина, від котрого народжені двоє внуків.
27 жовтня 2018 року отримав польське громадянство від Президента Польщі Анджея Дуди.
Помер 9 січня 2019 року у Вроцлаві.
Нагороди
Офіцерський хрест Ордену Відродження Польщі, 2019 рік, (посмертно)
Срібна медаль «Полякам, колишнім воїнам Червоної Армії»
Медаль «Про меморія», 2005 рік
Відзнака «Ветеран боротьби за свободу та незалежність Батьківщини»
Ювілейна медаль «65 років перемоги у Великій Вітчизняній війні», 2010 рік
Медаль «Захисник Вітчизни», 2015 рік
«Хрест заслуги»[6]
Почесна грамота та грошова премія Житомирської ОДА (12.05.2014 р.)
