Ще із часів середньовіччя серед купців, серед дипломатів і поетів, студентів – вагантів і взагалі, серед будь-яких любителів мандрів, існувало багато разів перевірене правило – якщо завітав до нової країни, якщо приїхав у чуже місто – прямуй одразу на ринок. Або, по нашому – на базар. Там, якщо придивитись, якщо уважно і не поспішаючи слухати, дивитися, порівнювати і трішки помислити – можна багато чого дізнатися. Це правило значною мірою діє і воно правильне й досьогодні. Хоча, звісно, засилля супермаркетів, потужних торгових мереж на кшталт «АТБ», «Ашан» чи «Сільпо» вже давно зробили свою справу. Сьогодні міські ринки у найбільших містах нашої країни вже далеко не ті «базари» навіть радянсько-колгоспної пори, де можна було розглянути і побачити певні місцеві особливості, певні домашні «заготовки», притаманні лише тому, або іншому регіону.
Інша справа – ринок в умовах війни. Як тільки звичний життєвий порядок порушує таке грандіозне потрясіння, як війна, як тільки у роботі раніше звичних магазинів, універмагів чи маркетів трапляються перебої у роботі, ринок (базар) одразу ж береться за свою незмінну роль регулятора місцевого життя. Так трапилося і цього разу, коли 24 лютого 2022 року в Україну прийшла справжня, жорстока і руйнівна війна. Не одразу, але досить швидко, до Житомира «докотилися» головні її атрибути : бомбові та ракетні удари, руйнування, мобілізація, військовий стан і біженці. Біженцями ставали люди, які прибували до Житомира зі сходу України, а вже за два – три дні , після перших авіаударів по Житомиру із Росії та Білорусі ( від «братів»), до числа біженців долучилися і житомиряни.
На такому «фоні» швидко, якщо точніше – блискавично швидко, полиці маркетів було спустошено і народ отоварився на перші тижні війни. Сьогодні ці «перші тижні» вже позаду і потроху у Житомирі вимальовується вже нова картинка військового часу. Знову ж таки, ринок і насамперед, найбільший у Житомирі Житній ринок, стає певним мірилом нинішнього рівня життя. Звісно, поряд функціонують і потроху оживають до рівня місячної давності торгові маркети та багаточисленні кіоски, хоча усім зрозуміло, що слова «потроху оживають» тут головні і поки що визначальні.
Отже, Житній ринок сьогодні. На старті останньої березневої декади 2022-го року. Найпершим проявом війни на Житньому ринку у Житомирі є кількість покупців. Навіть у найбільш «спекотну» пору ринкової торгівлі, біля полудня, складається таке враження, що ринок тільки – тільки просинається і оживає. Але таке враження триває і зберігається практично увесь день. Людей насправді поменшало. Не будемо казати, як і наскільки, бо тут потрібні спеціальні заміри, дослідження чи опитування. Але зрозуміло, що йдеться про зменшення в рази.
Досить легко помітити ще одну особливість: на ринку більше літніх, старших за віком людей. Фактично відсутній народ із села. Це насамперед помітно вже на підступах до ринкових входів, де зазвичай утворювалися «ряди» із домашнім товаром приїзжих до Житомира жителів ближніх сіл.
Сьогодні автобусне сполучення із приміським регіоном у Житомирі лише оживає. А це означає, що чверть продавців ринкового «напрямку» поки що до Житомира не може дістатися. Ще більше людей не їдуть до Житомира із намірами «що небуть купити», оскільки у селі «поки що все є». Звісно ж, і однозначно – цей рівень «все є» правильний і вірний лише з огляду на умови військового часу.
Сільська торгівля у ці тижні також зазнала чималих втрат, оскільки від початку військових дій логістичні ланцюжки із постачання торгових мереж продуктами дуже змінилися. Подекуди вони зникли, або ж завмерли.
Найголовніше, що є і чого усім вистачає – хліба і хлібопродуктів. Хліб трохи виріс у ціні, але до подорожчання найпотрібнішого товару люди вже звикли. Адже і до війни (тобто, до 24 лютого) хліб у всіх «точках» його продажу дорожчав щонайменше раз на місяць.
Окрім хліба подорожчало все. Щось менше, а щось більше, але абсолютно все. Причому – деякі «групи» товарів стали дорожчими лише за один «скачок».
Наприклад, туалетний папір, який від довоєнних 6-7 гривень сьогодні піднявся до позначки у 10 гривень. Дивно, але найменші «скачки» демонструє «лінійка» м’ясопродуктів. М\’ясо, як коштувало напередодні війни у ціновому сегменті 100 -140 гривень, так особливо і не змінило своїх цінових позначок. Як кажуть у народі, «плюс – мінус» 10 – 15 гривень. Якщо бути точним, то поки що «мінусів» на табличках вартості товарів не видно. А ось те, що сталося із українським символом – салом, дивує багатьох.
Сало під час війни впевнено перескочило на прилавках Житнього ринку показник у 200 гривень за кілограм і поступово (але помітно і впевнено) рухається далі. Головне зауваження при цьому – сала немає. Колишній критерій, за яким часто обирали сало на базарі, cьогодні багатьом незрозумілий. Адже , що означає, наприклад, сало на чотири пальці? Сьогодні такого сала на Житньому ринку взагалі немає. Так, на палець чи на два.
І це поки що головний показник змін, які сталися на Житньому ринку. Звісно ж, важливіше те, що на ринку немає покупців. Хоча вже найближчими днями торгівля на Житньому ринку очікує на оптимістичні зрушення. Найпершим чином, через те, що оживає приміське і навіть міжміське сполучення. А це означає, що до Житомира щонайменше тричі на тиждень потягнуться продавці із села. Усім відомо, що ті ж самі продавці, розпродавши свій «продовольчий кошик», стають покупцями на тому ж Житньому ринку. Це також «плюс».
Певне оживлення у роботу Житнього ринку принесе весняне тепло, коли у «рядах» з’явиться розсада капусти, перців, помідорів та інших городніх культур. Все ж таки, війна війною, але саме нинішня весна має стати вирішальною для забезпечення певної продовольчої безпеки жителів Житомирщини у найближчий рік. Як воно складеться із війною, скільки триватиме протистояння із путінською ордою – не скаже ніхто. А посадити город і обробити присадибну ділянку має (фактично зобовязаний) кожен полісянин. Ще один орієнтир для ринкового оптимізму пов\’язаний із приходом Великодневих свят. Звісно ж, в умовах війни ні цьогорічний Великдень, ні поминальні дні, не йтимуть у жодні порівняння із минулорічними сплесками та збільшеннями обсягів ринкової торгівлі. Але, все ж таки, свято є святом і певний «оживляж» на Житньому ринку неодмінно буде.
Щодо інших прогнозів, то вони, як мовиться, очевидні і нічого особливо несподіваного чи сенсаційного у житті Житнього ринку не станеться. Так, нам буде важко. Так, військові витрати та руйнування неодмінно позначаться на рівні достатків більшості населення Житомира і Житомирщини загалом. Але сьогодні головне, аби війна завершилася якнайшвидше. Україна, звісно ж, вистоїть, а ворог піде з наших земель. Ціна нашої перемоги буде надто високою в усіх вимірах і аспектах. Але ми мусимо перемогти. І ми – переможемо!
