Цьогорічна весна запізнилася щонайменше на два тижні. Чи то зміни у кліматі набрали таки невідворотної тенденції до зміщення кожної пори року, чи то війна , яка накрила Україну якраз напередодні календарної весни, вирішила внести свої корективи і відтермінувала на два тижні прихід весняного тепла. Але весну не обдурити і, попри обстріли, попри смерть і масштабні руйнування, підготовка до нового землеробського сезону в Україні йде повним ходом.
Звісно, корективи будуть. І тут мова не лише про погоду, про незвично тривалі і регулярні морози, що сягали навіть під завісу другої березневої декади доволі потужних шести – восьмиградусних «мінусових» позначок. Мова про те, що багато людей покинули насиджені місця і зрозуміло, що весняні турботи на присадибній ділянці, біля дачного будинку для багатьох жителів вражених війною областей України, виявляться не на часі. Це, так би мовити, м’яко кажучи. Але там , де війна присутня лише у вигляді авіанальотів чи нагадує про себе бомбами із російських «сушок», весняні приготування все ж таки відбуваються традиційно активно. Більше того, як тільки українці зрозуміли, що війна може затягнутися на місяці, як тільки стало очевидним, що понівечена війною економіка нашої держави дуже суттєво «просяде», розрахунок і сподівання на власні сили найпершим чином спонукають людей повернутися обличчям до землі. Якщо точніше – до земельної грядки, до присадибної ділянки, до батьківського «городу» у селі, куди діти приїздили частіше лише на поминальні дні чи раз на місяць, аби провідати стареньких родичів.
Сьогодні багатьом стає очевидним, що без грядки, без власної зелені, без редьки та цибулі та всіляких інших овочів прожити цього року буде важче, аніж завжди. Причому – значно важче, хоча державні керманичі у перервах між бойовими зведеннями із усіх фронтів, переконливо запевняють, що запасів борошна, олії, солі, цукру в Україні вистачить навіть не на один рік. З іншого боку, господарювати на землі доведеться у значно важчих умовах, ніж раніше. Чого варті порушені логістично – транспортні схеми між селом і містом, коли дістатися до земельної ділянки навіть за 30-40 кілометрів від міста важче, ніж будь-коли.
Але, сьогодні народ до весни активно готується. Вже тиждень у кіосках, у спеціалізованих магазинах житомиряни активно закуповують насіння усіх без винятку городніх культур. Продавчині всіляких «Зелених грядок», «Саду і городу» кажуть, що, як тільки пенсіонерам виплатили березневу пенсію, кількість покупців посівного матеріалу суттєво зросла. Купують насіння традиційних для поліського регіону овочевих культур. Кожна господиня, яка розраховує обробляти з весни до осені хоча б три – чотири сотки присадибної чи дачної ділянки, купує щонайменше 7-8 пакетів насіння помідорів, таку ж кількість пакетиків із насінням капусти, трішечки менше (по 3-4) пакети – огірків, моркви, та буряків. Ціна овочевого насіння практично однакова у всіх магазинах, які займаються продажем продукції для присадибного господарства. Помідори найбільш популярних сортів вартують сьогодні по 6-7 гривень за пакетик із насінням. Капуста – на гривню дешевше. Огірки мають чи не найбільший ціновий діапазон у залежності від сорту насіння. Пакетик із насінням колись популярних «ніжинських» огірків коштує, як і торік – 7 гривень, а є закордонні сорти, які вже з десяток років мають добру славу на Поліссі. Щоправда і коштують вони на гривню, або й дві дорожче від наших сортів насіння. Слід зауважити, що поки що до кіосків та магазинів із садивним матеріалом не доїхали жителі села, оскільки транспорт , який перестав курсувати з кінця лютого, сьогодні ледве – ледве оживає. На повне відродження транспортного сполучення у найближчі часи сподіватися не варто, оскільки вартість бензину та інші проблеми військового часу дуже суттєво впливають на можливості автоперевізників. Але так, щоб жителі села змогли відвідати місто з метою закупівлі найнеобхіднішого – можливості з’являться вже у найближчі дні. Щодо запасів садивного матеріалу, то на початку березня промайнула новина про те, що нових партій «товару» із насінням городніх культур цього року ще не завозили. Можливо проблему із «дефіцитом» пакунків із насінням овочевої городини хтось створював штучно, аби збільшити дуже скромний купівельний потенціал тих людей, хто залишився «на місцях». Проте, якщо спробувати перелічити нині діючі «пункти» продажу садивно – посівного матеріалу, то їх насправді багато. Лише всередині Житнього ринку , де зазвичай зосереджена основна маса базарної торгівлі у Житомирі, таких магазинів та кіосків сьогодні працює біля двох десятків. Можливо це менше, ніж торік, але не набагато. Цікаво, що , попри твердження продавців насінням городини про те, наче на торгових базах «запасів» немає, у насіннєвих кіосках і на прилавках спеціалізованих магазинів всього вистачає. Немає дефіциту і на добрива, хоча попит на всілякі селітри, суперфосфати та фунгіциди, на засоби передпосівної обробки насіння тепер суттєво зменшився. Але ціна та ж сама, що і у минулому році. Наприклад, популярний серед садоводів препарат «БРУНЬКА» для найпершого після зими обробітку стовбурів дерев, коштує тепер 43-45 гривень. Тобто, ціна на товар зовсім не змінилася. Поки що не видно і зовсім не відчувається навіть натяків на ажіотажну торгівлю парниковою плівкою, тканиною для покриву земельних ділянок. Це, як то кажуть – не на часі і війна, швидше за все, внесла свої корективи. Але із висновками щодо того, наскільки активно люди будуть купувати насіння та городній інвентар (у тому числі – плівку та тканину) поки що поспішати не варто. Купити парника за 350 гривень (ціна у порівнянні із минулорічною весною зросла на 65 гривень) для будь-якого городника, що має кілька соток землі в обробітку – не проблема, але поки що «буму» немає.
Загалом, з огляду на те, що в Україну нахабно вторглася війна і до того ж, весна запізнилася щонайменше на два тижні, багато людей, хто раніше розраховував на власну розсаду, сьогодні не встиг чи не зумів власноруч висадити насіння «на розсаду». По перше, надолужити прогаяне ще й сьогодні не пізно, оскільки до середини травня, коли прийде час висадки парниково-тепличної продукції у відкритий грунт, ще є півтора місяці часу. По друге, навіть, якщо хтось не може чи не встигає висадити насіння для розсади, цьогоріч доведеться скористатися технологіями висадки насіння безпосередньо у лунки на грядці. Тобто , у відкритий грунт, але із обов’язковим «прикриттям» плівки, тканини і т.п. Зрештою, розсада однозначно з’явиться на ринках міст і селищ Житомирщини, хоча ціни на саджанці капусти, помідорів чи перців будуть відчутно більшими, ніж торік. І якраз тут не варто забувати, що якраз вирощування розсади на продаж є найбільш рентабельним і економічно найвигіднішим заняттям на старті сільськогосподарського сезону.
Окремою проблемою для городників цьогорічного землеробського сезону стане насіння картоплі. Як правило, селекційні сорти цієї популярної на Житомирщині культури зазвичай з’являлися вже наприкінці лютого, під час числених весняних ярмарків. Проте ні у лютому, ні у березні 2022 року ярмарків із продажу насіння та саджанців ніхто не влаштовує. Практично це зробити доволі проблематично, адже не секрет, що у більшості міст Житомирщини щодня по 5, 6 чи навіть по 8 разів лунає сирена із сигналами «Повітряна тривога». У таких умовах, як говориться, не до продажу картоплі. Але , як би там не було, вихід шукати доведеться. Те, що нинішньої весни картоплю на присадибних ділянках посадять усі їх власники, можна навіть не сумніватися. Але із садивним матеріалом поки що насправді сутужно, хоча вихід є.
Якраз у питаннях забезпечення населення садивним матеріалом могла б сказати своє слово і місцева влада. Взагалі питання щодо сприяння та заохочення обробітку присадибних ділянок жителями сіл та міст Житомирщини, мали б стати стратегічними завданнями для місцевої влади. Так, у голів громад сьогодні чимало клопотів із тим, як допомагати військовим, як налагодити хоча б імітацію навчального процесу у школах, щоби нинішній «ковідно –військовий» навчальний рік можна було б більш – менш організовано завершити. Вже з весни 2022-го року у громадах почнуть думати ( і одразу щось робити) над тим, як розпочинати і провести наступний опалювальний сезон, коли питання про природний газ може отримати зовсім інші проблемні масштаби. Але то все буде влітку та восени. А зараз – вся увага до землі! Сьогодні треба максимально посприяти там, де раніше люди підмоги не потребували, бо справлялися самі. Сьогодні умови для господарювання на землі ( транспорт, пальне, насіння) значно ускладнилися і селянину (насправді – землеробу) слід допомогти. Слід посприяти. Слід заохотити і підсобити будь-яким чином і способом. Це буде дуже важливий і навіть стратегічно значимий внесок у нашу перемогу. Навіть у найтяжчий час, коли над нашими містами та селами літають ворожі літаки та ракети, Україна здатна і спроможна забезпечити свій захист і свою безпеку. У тому числі – й продовольчу.
