Місто спить в камуфляжі, на вулицях люду катма,
В комендантську годину при тьмавім, безкровнім світчаді
Обіймаю тебе, обіймаю тебе, обійма…
Під чергові розряди сліпих іскандерів і градів.
В комендантську годину при тьмавім, безкровнім світчаді
Обіймаю тебе, обіймаю тебе, обійма…
Під чергові розряди сліпих іскандерів і градів.
Не вмикатиму світла — молюся, щоб сильне крило
Укривало цей дім та відводило натиск армади,
Обіцяй мені вижити, як би у вас не гуло!
Обіцяю тобі обіймати… Тепер на заваді
Поміж нами кордони. Так сталося, пташе, війна…
Я щоночі/щодня воскресаю одного заради:
Обіймати тебе, обіймати тебе, обійма…
Щоб на мить затулити від вибухів, куль та снарядів.
Місто кашляє димом і раптом змовкає… нема
Ні тривожних сирен, ні гудків гвинтокрилої зграї, —
Обіймаю тебе, обіймаю тебе, обійма…
До світанку над містом нечутно тебе обіймаю.
Доминика Дем
Від сайту Житомир-онлайн: Домініка Дем (Яна Демчук) – наша землячка, вона з Новограда-Волинського. Зараз на еміграції у Хорватії. Це дуже світла і талановита жінка, яка любить Україну…
