Житомирянин Вадим Періг навчається в одній з найпрестижніших у світі музичній школі Ієгуді Менухіна (Лондон, Велика Британія). Школа відома своїми випускниками, знаними у світі музикантами. Вадим, у свої 16 років – лауреат міжнародних конкурсів в Україні, Молдові, Німеччині, Литві, Румунії, Польщі. З перших днів повномасштабної війни в Україні скрипаль, разом із піаністкою Світланою Косенко, яка родом з Харкова, організовують благодійній концерти для допомоги людям в Україні. За цей час музикантами було зібрано 19 тисяч фунтів стерлінгів. Вадим каже: «Це, звісно, не велика сума, порівняно з втратами, які несе наша країна, але це – наш вклад в перемогу!».
– Вадиме, з чого розпочали свій шлях скрипаля, чи була впевненість у своєму виборі?
– Я народився в Житомирі, тут провів своє дитинство та розпочав свій шлях музиканта. Навчання на скрипці потребує терпіння, але одержуєш насолоду, коли з-під смичка нарешті з’являється замість шкреботу чистий звук. З самого початку навчання я дуже любив грати перед слухачами, не відчував жодного страху перед виступом. Першими слухачами були сусіди, знайомі батьків, однокласники з 23-ї гімназії, де я навчався в початковій школі. Я надзвичайно вдячний викладачам Валентині Стецюк, Олені Грушевій, Юлії Глозман та Михайлу Забавчику . Моя вчителька по скрипці всіма способами підтримувала мої старання, залучала мене до гри в ансамблі, до виступів у шкільних концертах.
Коли у 2015 році я вступив до Київської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату ім. М.В.Лисенка до класу Ольги Корінець, навчання почало носити уже інший характер, відчувалась професійна спрямованість, конкурентна атмосфера. Це було уже не лише для власного розвитку та задоволення. Після півроку навчання я взяв участь в своєму першому конкурсі в Молдавії і став лауреатом І премії. Потім були ще конкурси в Литві, Німеччині та інших країнах, виступи в концертних залах Києва, з Черкаським симфонічним оркестром, з оркестром Державного радіо та сольний концерт в національній філармонії Бухаресту, в м. Кампіна (Румунія). Також брав участь в проектах, таких як «Талановиті діти України», «Нові імена України», «Я-віртуоз». Взяв участь у міжнародному проєкті «Свідок», що був присвячений річниці пам’яті жертв Голокосту єврейського народу. Після конкурсу, зазвичай, члени журі спілкуються з конкурсантами, дають поради. От і мені після конкурсу в Дюссельдорфі порадили спробувати продовжувати навчання за кордоном.
– Як вдалося стати студентом такої авторитетної у світі школи?
– Мені було 13 років. Навчання за кордоном в такому віці неможливе без переїзду всієї сім’ї. Є лише кілька шкіл з проживанням в інтернаті. При цьому – навчання платне. Зважаючи на надзвичайно великоий попит на навчання в таких школах, нам з батьками спроба вступу здавалася навіть не «пригодою», а практично авантюрою. Тим паче, що мені рекомендували школу Єгуді Менухіна в Лондоні, яка разом з Джуліардською школою в США (ну і ЦМШ в колишньому СССР) є найвідомішими в світі. Але, після того як в школі прослухали надіслані мною записи виконання творів, мені надіслали запрошення на прослуховування «наживо» до Лондона. Тим, хто приїхав на прослуховування, пропонується 3-денне проживання з відвідуванням всіх уроків у своєму класі загальноосвітньої школи, щоб подивитись, наскільки дитина може адаптуватись до нових умов. Моїх знань англійської явно не вистачало. Проте, їх частково компенсувала дружелюбність та толерантність учнів і підтримка персоналу школи. І хоча я успішно пройшов прослуховування, було зрозуміло, що суму для оплати навчання моїм батькам не зібрати. Тому, на прощання з Англією, ми з мамою перед відльотом вирішили поїхати на автобусну екскурсію Лондоном. І раптом – телефонний дзвінок з англійського номера. Я не вірив своїм вухам: знайшли спонсора для повної оплати мого навчання і проживання. Мама сумнівалась, що я зрозумів все правильно. Ми подзвонили до концертмейстра Світлани, з якою я грав прослуховування – вона родом з України, навчалась в Харкові. Вона все підтвердила! Зараз закінчується 3-й рік мого навчання в школі Ієгуді Менухіна. Це дуже насичені, цікаві роки: до школи часто з майстер-класами та концертами приїжджають відомі музиканти, в яких можна багато чому навчитись.
– Наскільки тісний зв\’язок вдається підтримувати з Житомиром та Україною в останні роки?
– Навчаючись у Лондоні, я тісно спілкуюся з своїми вчителями скрипки в Україні, з своїми друзями по навчанню, з українськими музикантами. У Києві брав участь в майстер-класі Валерія Соколова, відомого українського скрипаля, теж випускника школи Єгуді Менухіна. Також, завдяки підтримці таких музикантів як Надія Тішкова та Артем Зірка, вдалося організувати кілька концертів для житомирських слухачів. Особливо значущою для мене була можливість організувати концерт до 30-річчя Незалежності України. Всі ці концерти відбувались за підтримки і активної участі Gnatyuk Арт-центру, зокрема Тетяни Пелех. Також минулого року Благодійний Фонд «Надія» номінував мене на премію Олени Пчілки.
– У школі Ієгуді Менухіна навчається молодь зі всього світу. На вашу думку, чи багато вони до початку повномасштабної війни знали про Україну, чи потрібно було пояснювати – що це за країна?
– Як відомо школа Ієгуді Менухіна – міжнародна. Це не лише діти з Англії, Європи та Азії, які часто виступають на міжнародних конкурсах. Це і талановиті музиканти з Африки, Південної та Північної Америки. Тобто – реально з усього світу. Атмосфера в школі надзвичайно дружня, якщо не сказати сімейна. Коли я лише почав навчатись у школі, викладачі і учні вже знали про Україну завдяки спілкуванню з Валерієм Соколовим (ред.: харків’янин, один з найбільш затребуваних у світі молодих скрипалів, про якого зняв фільм «Скрипка в душі» знаменитий французький режисер Бруно Монсенжон). Проте, географічно і культурно Україна була не самою відомою європейською країною. Хоча певні політичні новини викликали і раніше цікавість в іноземців.
– Як ви особисто і ваше оточення у Великій Британії сприйняли повномасштабне вторгнення Росії в Україну?
– Тривога за долю України відчувалася ще до початку повномасштабного вторгнення. Коли 21 лютого я прилетів після канікул з України, всі питали, що відбувається. Тим паче, що батько мого однокласника, кореспондент ВВС, який до того був у всіх точках, де відбувались військові конфлікти, уже запланував службову поїздку в Україну. Незважаючи на тривогу, що наче витала в повітрі та на дані розвідки, які були вже відомі, навіть на евакуацію посольств (було дуже незвично бачити ввечері темні вікна посольства США, яке знаходиться поряд з моєю школою в Києві, де я щоразу на канікулах зустрічаюся з друзями), напад Росії на мою Батьківщину був шоком. Першою думкою було вертатися в Україну та йти в Тероборону, як зробили деякі мої друзі по школі-десятирічці, та це було нереально. Відмінені всі рейси, та й мені 16 років.
– Як виникла ідея підтримали Україну концертами? Чи одразу вона знайшла відгук?
– Піаністка Світлана Косенко, з якою я граю всі ці роки в Англії, навчалась у Харкові, там у неї залишилось багато знайомих і друзів. Вона була в розпачі від новин, які одержувала з рідного Харкова. Ми з нею однаково боляче сприйняли війну. Тому ідея допомагати Батьківщині за допомогою збору коштів з концертів стала нашою зброєю в цій війні. Моя вчителька Люция Ібрагімова одразу відгукнулася і стала допомагати в підготовці програми концертів. Вони разом зі Світланою залучали знайомих, власників приміщень, де можна було б провести такі концерти. Це дуже непросто в Англії. Уже в березні ми змогли організувати 4 таких концерти. На одному з них слухачі також, крім пожертви, запрошували при потребі звертатись до них по допомогу. Взагалі вся школа жила подіями в Україні: питали про новини з дому, про сім’ю, цікавилися повідомленнями з преси. Адміністрація теж долучилася підтримки українців. Так, у школу з нового семестру, що починається 25-го квітня, прийнятий на навчання ще один скрипаль, 11-річний Корній Шелдунов з Харкова. Також, традиційний концерт до Дня засновника школи, який проводиться щороку напередодні дня народження Єгуді Менухіна, цього року був заявлений як благодійний, а зібрані кошти – перераховані на допомогу Україні.
– Як зазвичай відбувається цей традиційний концерт у Менухін-холі? Чим він був особливий цього року?
– На цей концерт запрошують зазвичай благодійники школи, відомі люди, завжди присутні члени родини Менухіна, зокрема, його донька Заміра, яка особисто підходила до нас зі Світланою після концерту, щоб висловити свою підтримку українському народу. В цьогорічному концерті, що був присвячений Україні, брали участь: Дінара Клінтон (Україна), Інгасі Стефановіч (Польща), Акіко Оно, Емілі Какючі (Японія), Нінг Кам (Сінгапур), Мері Беван, Ашлі Васс, Джеймс Маршал, Саша Паркер, Лора Лін, Джемайма Квік (Великобританія), Колін Канг (Китай), Гокче Чатакоглу, Озгур Кайя (Туреччина), Борис Кухарський (Німеччина), Кайо Албукерке (Бразилія). Я і Світлана відкрили концерт найвідомішим твором українського композитора Мирослава Скорика «Мелодія». І цей, і інші наші виступи зараз – це наш внесок у перемогу.
