Минулого тижня Славой Жижек проводив відкриту лекцію для українських слухачів. Багато чого цікавого про війну з точки зору європейських політичних дискусій. Одне із цікавих спостережень він описав так: «У перші тижні Європа боялася, що Україна не вистоїть. Але зараз ясно, що боялися якраз зворотного: того, що війна триватиме. Я говорив з багатьма людьми, які чекали: коли вже можна буде перейти до етапу лицемірної жалоби. Мовляв, все закінчиться, і за кілька років знову помиримося з Росією. А ви все взяли і «зіпсували», ви продовжили опір».
Тепер Європа все ще не має єдності в усіх деталях – що робити з нами. І звідси і тексти Хабермаса про те, що треба зберегти обличчя агресору. І затягування надання зброї. І провал переговорів по нафтовому ембарго. І неоднозначна ситуація з наданням статусу кандидата в ЄС.
І все це є викликом для українського суспільства, яке має доводити свою європейськість – і на фронті, і в уряді, і в поведінці біженців, і в амбітних «планах Маршала». Важко, але – без варіантів.
Огляд лекції Жижека – в першому коменті. Велика подяка організаторам за таку можливість, щоб працювати з Європою, треба розуміти всі її течії і сумніви.
