«Громадський штаб оборони Житомира» сьогодні стали одним із центрів волонтерського руху у Житомирі. Найяскравішим представником такого «центру» є Ольга Савицька. Її добре знає середовище громадських активістів, патріотів – «атошників», депутатів місцевих рад майже усіх рівнів. У своєму «цивільному» житті Ольга тривалий час працювала журналістом, блогером, її часто можна було побачити із мікрофоном у найбільш гарячих «точках» повсякденного життя обласного центру чи й навіть за його межами.
Із настанням війни Ольга Савицька ледь не миттєво переключилася на участь у волонтерському русі. Якщо точніше, вона відновила свою волонтерську діяльність, яку розпочала ще у 2014-2015 роках. «Сьогодні волонтерський рух став масовішим, потужнішим, ніж, наприклад у 2015-2018 роках, що, власне, пояснюється масштабом та розмахом бойових дій в Україні», — розповідає Ольга.
Але, із чого все розпочалося? Як сталося, що одразу після вторгнення росії на територію нашої держави, пані Савицька ледь не миттєво опинилася у морі людської ініціативи і сама стала координатором багатьох волонтерських зусиль? За словами самої волонтерки, все сталося абсолютно природньо, без якихось роздумів чи прийнятих рішень. «Із початком бойових дій до мене зателефонувала моя подруга з Данії і запропонувала чималу суму грошей (25 тисяч гривень) на допомогу, – розповідає про свій волонтерськитй «старт» Ольга. – П’ять тисяч гривень призначалися мені особисто, а двадцять – для допомоги обороні». Ті гроші мабуть і послужили своєрідною відправною точкою для початку активної роботи і подальших зборів значно більших коштів для допомоги фронту. «У нас із чоловіком, – продовжує Ольга Савицька, – була невеличка мрія: мати власне авто. На момент початку масштабного вторгнення рф до України ми зібрали три тисячі євро. Мій коханий працює в сфері IT-технологій, тож ми мали можливість відкласти певну суму грошей. Але війна все змінила, адже ніяка мрія не може бути дорожче за людське життя.
Спочатку ми витратили на волонтерку усі «сімейні» кошти, та заявок на допомогу стало ще більше, і ми почали робити збори для потреб територіальної оборони, ЗСУ, Сил спеціальних операцій і т.п., Чоловік мій також долучився до цього руху: взяв відпустку на роботі і майже у всьому ми з ним разом. Хочу підкреслити, ми з чоловіком, вся наша команда – це лише маленька часточка тієї велетенської хвилі волонтерської діяльності, яка сьогодні вирує в Україні. Я не особливо відстежую, хто і де, куди їздить, просто не маю часу на це. Ми маємо свої адреси, контакти і маршрути. Сьогодні, коли війна триває вже більше трьох місяців, існує певний алгоритм, певна черговість і навіть системність у нашій роботі. Ледь не щодня до наших зусиль доєднуються все нові й нові люди. Їх насправді навіть не сотні, а тисячі. Проте, як на мене, дуже важливо, об’єднати, налагодити, скоординувати роботу зі збору коштів, пошуку відповідної техніки, інструментів та приладів, амуніції, медикаментів і продовольчих товарів. Із продовольством – наче простіше. Із медичними виробами – на початку вторгнення проблем начебто не було, та зараз вже потихеньку відчувається нестача індивідуальних аптечок, якісних турнікетів, джгутів та іншого. Втім, наші пріоритети (йдеться про наш «Громадський штаб оборони Житомира») трохи в іншому. Нас найчастіше просять допомогти військовим підрозділам автомобілями, приладами нічного бачення, тепловізорами, квадрокоптерами, спеціалізованими прицілами або приладами нічного бачення («ночніками»). Окрема тема – «броніки», які у певний час (десь у березні – квітні) були головним пунктом потреб для військ. Каски були і залишаються одним з основних предметів замовлень, оскільки хтось десь не подбав чи не довіз, а люди ось зараз, за два – три дні, йдуть прямо в епіцентр бойових дій, і їм потрібен захист.
«Найбільший наш арсенал і потенціал – наші друзі, наші контакти і наші зв’язки. Максим та Сергій Мелешки, Олег Іванов, Сергій Бачинський, Сергій Мамула, Юрій Сушкевич, – ось далеко не повний перелік тих «стовпів» нашого штабу, які допомагають реалізувати певний проект чи процес», – розповідає про команду своїх однодумців Оля Савицька. – Також нам дуже допомагають наші закордонні друзі. Їх багато, ми шукаємо їх, а вони знаходять нас і в підсумку з’являється допомога. Данець Мартін Манн і організація військових ветеранів зробили дуже багато, аби допомогти нам із пошуком автомобілів для потреб ЗСУ. Декілька днів тому ми разом привезли до Запоріжжя, для хлопців Сил спеціальних операцій «Азов» повнопривідний пікап Nissan, також благодійна організація Bevar Ukraine передала військовим однієї з бригад ТРО у Запоріжжі мікроавтобус «швидкої допомоги» для евакуації поранених з поля бою. Раніше на «Азов» ми передали позашляховик Jeep Cherokee, а також Nissan Pathfinder для парамедиків полку. Ще один позашляховик, Mitsubishi L200, віддали медикам славетної 95-ки, на першу лінію фронту. Варто розуміти, що автомобіль на фронті — просто витратний матеріал, сьогодні є, а завтра …
Що дивувало, що обурювало, що тривожило Ольгу Савицьку у ці три місяці безперервної волонтерської естафети? Вона зауважує, що абсолютною несподіванкою стала «зустріч» із шахрайськими схемами наживи на волонтерських ініціативах. Коли виникла потреба для поставки «убаксів» ( вид верхнього армійського одягу), з’явилася певна організація із міста Олександрія на Кіровоградщині. На перераховані військовими кошти відповідь була унікально – нахабною – у пакунках були порожні пластикові пляшки. Шахрайство у військовий час – не просто ганебний вчинок, це фактично зрада інтересів держави.
Своєрідне гасло нашої організації – «волонтер знайде все», – розповідає Ольга Савицька. Ми намагаємося допомогти всім по мірі можливості. Встановлюємо для себе, а саме для замовлень, які до нас надходять, чітку чергу. Спочатку допомагаємо одним, потім – іншим. Хоча буває, що раптово з’являється можливість вирішити заявку (замовлення), яка стоїть у «черзі» на третьому чи, наприклад, на п’ятому місці, якщо раптом з’явився потрібний прилад. Це і є волонтерство, специфіка нашої діяльності – реагувати у будь-який момент на будь–яку ситуацію. І головне – швидко!»
Ось так, у щоденному темпі неймовірних зусиль, в обстановці постійної комунікації (здається із усім світом) проходять волонтерські будні Ольги Савицької та її команди. Справді, Оля вже давно стала її мотором, генератором і водночас, таким собі «офіцером для особливих доручень». Вона, то у Житомирі, то у Запоріжжі, а буває – й далі. Де саме – розповість пізніше. Вже після Перемоги.
💙💛 Друзі, завдяки Вашим репостам і поширенню інформації ми разом допомагаємо Захисникам України 💪
‼️ Рахунки, на які збираємо на авто, спорядження, ліки та інші необхідні для наших бійців речі 👉
Privat: 5363542015868707 / Ольга Савицька (UAN)
Mono: 4441114462875905 / Ольга Савицька (UAN)
4731219613255953 / Olha Savitska (USD)
5168745031415380 / Olha Savitska (EUR)
Офіційний рахунок 👉: UA863052990000026004016406749
▶️ PayPal: [email protected]
▶️ Ви можете підтримати нас криптовалютами
BTC 1E7n9nUrF2z4HwYB2vsv2oGjkbh3Q56JHJ
ЕTH 0x3c98c2a82b0d06506e06a7144bbe57fd80bbc22f
Інша крипта — за запитом в особисті.
📞 Телефони для зв’язку 👉: +380 63 8016747 /Ольга/
💙💛
Звіти по нашій діяльності тут 👉: https://t.me/volonter_ztt
