156 – ДЕНЬ ВІЙНИ. На цьому тижні ,в силу своїх повноважень, мав зустрічі з керівниками різних рівнів , народними обранцями, своїми друзями та іншими поважними особами. З приводу цих зустрічей хочу висловитись про те, де побачив, як з деяких питань несправедливість просто зашкалює. Дуже тяжко сприймати розумом той факт, коли окремі особи шахрайським шляхом намагаються привласнити кошти, оминаючи державну скарбницю.
Насамперед зазначу, що війна ще не закінчилася. Вона продовжується і кожен має свідомо допомогти нашим Захисникам, щоб вона, ця війна, скоріше закінчилася. І я впевнений, що коли ми Переможемо російського агресора, а це буде обов\’язково, прийдуть наші хлопці з війни і обов\’язково спитають керманичів різних рівнів, хто і що зробив для Перемоги.
А якщо відверто кажучи, то запитають саме у тих можновладців, які сьогодні шахрайськими шляхами, порушуючи законодавство, намагаються привласнити кошти собі в кишеню, не рахуючись з бюджетом держави. Саме тих, хто і краплі не внесли до Перемоги, а тільки збагачують власні статки.
От чесно скажу, що в такий тяжкий воєнний час, дуже складно сприймати той факт, коли можна бачити, як наші захисники, які приходять до військкомату, а звідти на передову захищати незалежність Батьківщини, спочатку йдуть до базару і купують собі там за власні кошти обмундирування, щоб бути в строю перших, хто захищає Україну. То чи не соромно потім буде таким керувакам?
А на мою думку, в таких керувак залишається аж цілих два варіанти:або завтра податися до військкомату і піти на передову, щоб зі зброєю в руках змити ганьбу(як колись було-до штрафного батальйону),
або чекати завершення війни і вироку військового трибуналу. А найбільше, напевно, людського трибуналу, коли всі перед законом, совістю і нашими захисниками, їхніми сім\’ями, дадуть відповідь, що зробили для Перемоги, як допомагали родинам, які сьогодні лишились без синів, батьків, чоловіків?
Бо ж перед майбутніми виборами всіх рівнів, як хробаки, повилазять назовні щоб вихваляти себе, як же вони вболівають за нас, простий народ. А насправді ж будуть тільки й думати, як присмоктатися до державного корита. І доведеться відповісти на питання: як так сталося, що на території, де проходять бойові дії, хлопцям не вистачає навіть самого елементарного – звичайних шкарпеток та інших предметів першої необхідності.
То варто мабуть нагадати, що війна не для всіх джерело наживи і всі причетні до зловживань будуть покарані. Але зараз такого роду керувателі думають, що війна все спише. То я хочу таким особам сказати, що не спише! Звіт доведеться дати! Готуйтеся вже сьогодні, бо завтра буде пізно.
Пройшло 5 місяців, як цей будинок на півночі Житомирщини обстріляли московські окупанти. За весь цей час місцева влада людям НІЧИМ НЕ ДОПОМОГЛА!
