Після того, як Житомиром розлетілась новина про затримання під час отримання хабара гендиректора Житомирського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України, більшість місцевих знавців чиновницького середовища ледь не в один голос почали казати, що колишній керівник установи Зіновій Парамонов показав новопризначеному генеральному директору, хто у домі хазяїн.
Якщо вдаватися до порівнянь та аналогій, то воно й справді так виходить, що колишній директор Житомирського обласного лабораторного центру Зиновій Парамонов взяв та й «підставив» свого наступника Романа Зелінського.
Тим паче, що досвід і чиновницька виучка у Зиновія Парамонова непорівняно досконаліша, аніж у будь–якого клерка від медицини.
В історії, яка досі ніким офіційно не потрактована і навіть не потрапила до хроніки офіційних новин, є дуже багато факторів, які несамовито засвідчують про те, що Зиновій Парамонов до історії із затримання Романа Зелінського жодним чином не причетний.
Найпершим чином дивує величина хабара – 1000 долярів (чи євро?). На таку спокусу міг піддатися аж раптом завідувач лікарської амбулаторії із двома сімейними лікарями у штаті, але аж ніяк не чиновник, який нарешті, після тривалих спроб посісти впливову чиновницьку посаду, все ж таки її отримав.
Нагадаємо, що вже після звільнення Зиновія Парамонова з директорського крісла Житомирського обласного лабораторного центру на його місце прийшов Роман Зелінський. Причому, одразу пішов на таке собі підвищення, бо отримав посаду не просто директора, а генерального директора підприємства, яке одразу ж змінило назву. Не минуло й трьох місяців від часу призначення, а Романа Степановича «беруть» на хабарі. Погодьмося, для Зиновія Парамонова, навіть при всіх його достоїнствах і звʼязках, організувати провокацію із хабарем для нового гендиректора було б не під силу. Однозначно – на Романа Зелінського полювали куди сильніші і вправніші провокатори, аніж Зиновій Парамонов, якщо таким його взагалі можна вважати.
Тим паче, що від поважних людей із високих кабінетів відомо, яким чином із Парамоновим було досягнуто компромісу при звільненні його з посади директора Житомирського обласного лабораторного центру. Зиновій Михайлович по суті залишився працювати в установі, яка одразу ж після його звільнення змінила свою назву. Жодного зиску від того, що Роман Зелінський «погорить» на хабарі, Парамонов не має і мати не буде. Для цього треба знати Зиновія Парамонова, який, якщо дав слово при досягненні компромісного рішення у травні–червні, то нізащо його не порушить.
Тоді кому була вигідна історія із хабарником Зелінським? І до чого вона взагалі призведе? Поки що інформації навколо історії із «хабарем Зелінського» дуже мало. Ледь не вперше у практиці житомирської криміналістики, жодних негайних слідчих і процесуальних дій із затриманим не проведено. Про деталі затримання мало що відомо у Міністерстві, у обласній військовій адміністрації, у інших правоохоронних «конторах», які зазвичай в «курсі» подібних новин та затримань.
Схоже на те, що Романа Зелінського хочуть добряче провчити, причому зовсім не за «безплатно». Що із того вийде з огляду на нинішній час, сказати важко. Якщо генерального директора Романа Зелінського все ж таки звільнять, то очевидно що не «посадять». Аж занадто мало попрацював він на новій посаді, яка для нього ще зовсім не стала «хлібною». Але комусь Роман Степанович таки встиг «насолити». Вже на новій посаді. Всього за два з лишком місяці. Ось власне і все на цьому. Хоча історія із «хабарем Зелінського» поки що лише починається, а скільки її будуть продовжувать, сказати важко. Тим паче, зараз нітрохи незрозуміло, хто все ж таки ініціював таку «гарячу» подію – новину і кому саме із правоохоронців вона дуже потрібна.
