Китай в посередниках між нами і росією. Це…
Офіційний порядок денний саміту G-20, що відбувався на Балі нікому не цікавий, головне те, про що говорили лідери ведучих країн в кулуарах. Інтрига тягнулася до останнього і от нарешті на сцену вийшов Макрон і заявив, що Китай може найближчими місяцями стати посередником між Україною та Росією.
Акцент був зроблений не на тому, що це не один з можливих варіантів, а на тому, що це питання вирішене:
«Я переконаний, що Китай може зіграти з нашого боку більш важливу посередницьку роль у найближчі місяці, щоб запобігти, зокрема, посиленню наземних нападів. …Те, що ми вирішили зробити з Китаєм, Індією та багатьма іншими за столом, було дуже важливим. …Тому я вважаю, що це корисно в цьому контексті, оскільки це створює ситуації, коли росія отримує меседж від міжнародного співтовариства, і особливо від Китаю, про те, що мир необхідно відновити».
Після цих слів у мене виникає багато питань. А чому посередник саме Китай, а не США? Що відбулося на G-20? Якщо питання долі України Захід готовий віддати Китаю, то цілком зрозуміло, що Китай буде грати на боці росії. Це що, плата за Тайвань? Англосакси відступають, передаючи ініціативу у питаннях Європи Ватикану? Для України це означає одне – капітуляція, яку Втикан загорне в обгортку, яких-то фінансових подачок, у вигляді кредитів для тієї території, що залишиться Україні.
Якщо на заяву Макрона подивитися більш уважно, то можна зробити висновок, що російсько-українське питання, попри офіційний порядок денний, було єдиною причиною приїзду туди Байдена і Сі Цзіньпіна. Вони три години говорили про це, але ж про що саме ніхто не знає. Проте, Макрон дав зрозуміти, що всі зацікавлені сторони отримають свої бонуси, їх інтереси враховані, навіть і Індії. Але ж, про інтереси України, про цілісність її території, про репарації, про притягнення до відповідальності винних нема жодного слова. А це ж ключові умови справедливого миру, про який нещодавно волав колективний Захід.
Мене непокоїть в словах Макрона вираз, про меседж від міжнародного співтовариства, що мир необхідно відновити. Бачу в ньому прямий натяк на заморозку війни, припинення ведення бойових дій з обох сторін і фіксації лінії розмежування. Тому що, зі слів Макрона не зрозуміло, за яких умов буде відновлятися цей мир – після виводу військ рф чи після пекінських угод, на кшталт мінським?
Дуже напрягла поява у світових ЗМІ, після закінчення саміту G-20, чисельної кількісті аналітичних публікацій, в яких переговори з путіним подаються, як необхідність. Відомий і авторитетний журналіст Дэвид Игнатиус на сторінках W. Post підкреслює, що адміністрація Байдена грає у гру виваженої конфронтації, в якій об’єднується спільна тема допомоги Україні та стримування конфлікту. Тобто, США нам допомагає, але ж не так, щоб ми перемогли, а так щоб просто стримували росію. Зверніть увагу, що у нас знову не війна, а конфлікт.
Журнал The Economist, взагалі опублікував три сценарії розгортання подій в Україні, які один страшніше другого. У всіх цих сценаріях, навіть і у самому оптимістичному, Україна не може перемогти, тому що путін почне грозити ядерною бомбою, а США ніколи не піде на розв’язування ядерної війни. Тому, єдине що може цьому завадити – це, …ну а далі багато крапок.
З ранку продивився інтернет, з надією знайти офіційну зайву українського МЗС, щодо виступу Макрона – поки що мовчання. Мабуть, для Банкової це сталося несподівано. Там, скоріш за все, традиційно розраховували на блискавичний і переможний виступ Зеленського перед учасниками саміту. Судячи за результатами спіч Зеленського очікуваного враження не призвів.
Якщо, не дай Боже маятник хитнувся в інший бік, то яким чином Зеленський буде виходити з цієї складної історії, в умовах, коли він повністю профукав внутрішню політику і Україна знову опинилася не готовою до таких серйозних викликів. Економіка знищена, обронка загрузла в корупції.
Але ж це вже інша тема, ми про це обов’язково поговоримо, а поки що почекаємо офіційних заяв з Вашингтону і Києва.
