У Житомирі небагато людей знають про кінний спорт. Коні, верхова їзда, змагання із виїздки, конкуру і все таке інше – це у нашій уяві виринає здебільшого у кіно, десь далеко і не у нас, на Житомирщині. Певної сенсації своєю розповіддю про діяльність кінно-спортивного клубу «Домбай» ми не створимо, але житомирянам, мешканцям Житомирщини все ж таки, буде цікаво дізнатися, що зовсім неподалік від обласного центру, на околицях селища Новогуйвинське, знаходиться осередок для унікального заняття – спілкування із кіньми. Кінно-спортивний клуб «Домбай» сьогодні залишається на Житомирщині ледь не єдиним місцем, де культивується мистецтво ставлення до коней, де створена і твориться надалі атмосфера спілкування із унікальними істотами – кіньми.
Про те, що значать коні у житті людей, раніше знали багато мешканців Житомирщини. Звісно, далеко не завжди йшлося про спорт, про спеціальні заняття із кіньми, про манеж, про виїздку, про змагання і досягнення, призи, нагороди. Сьогодні про коней, про кінний спорт, про догляд за кіньми, які призначені для змагань, на Житомирщині здебільшого можна дізнатися у клубі «Домбай».
Про життя клубу, про те, як утримується його інфраструктура і господарство, нам розповіла Тетяна Матвієнко.
Важко віднайти чи правильно визначити роль цієї жінки у житті клубу «Домбай». Вона і співвласниця, і господиня, і тренер. Важко уявити і складно зрозуміти, як всі ці статуси уживаються і вміщуються в одній особі, але це так. Практично кожна деталь щоденного життя потужної ( за площею і кількістю всіляких приміщень) бази кінного клубу «Домбай» знаходиться у полі зору Тетяни Матвієнко. Вона у курсі, де що ремонтується, де що будується, звідкіля що береться, постачається, як витрачається і т.п. Враження від такої палітри, чи то навіть мозаїки клопотів, у цієї жінки загалом дивовижні і водночас двоякі – на плечах однієї людини втримати таке господарство дуже важко.
Проте важливо зауважити, що до коней, до занять із кіньми у нашого народу завжди було шанобливе ставлення і досі воно таким зберігається. Звісно ж, коней для занять спортом треба купляти. Навіть амуніція для вершника, який вирішив регулярно займатися кінним спортом, вартує чималих коштів. Все це дуже недешеве задоволення і не всім воно по кишені. Втім, на заняття до Новогуйвинського приїздять багато людей. І не лише із Житомира, але й із Бердичева, Коростишева, буває, що й за 60-70 кілометрів від Новогуйвинська.
Важко стверджувати, що база кінного клубу вже сьогодні має досконало –естетичну вишуканість , бо до цього тут ще треба багато попрацювати, але умови для утримання коней тут дуже пристойні. У стайнях тут чисто, затишно, і тепло. Умови для спортсменів, для тренерів, для персоналу, який доглядає за кіньми, тут також невпинно вдосконалюються. Звісно ж, все це утримувати, прибирати, регулювати і одночасно думати про розвиток, дуже важко. З іншого боку – неабияка перспектива. І можливості господарських будівель колишнього підсобного господарства також колишнього «Військторгсервісу» також вражають.
Тут можна створити сучасну кінно-спортивну базу не лише для утримання коней та проведення прогулянок за їх участі, для релаксичних занять знову ж таки для дітей, але й для тренувань і підготовки спортсменів високого рівня. Адже й сьогодні тут, у клубі «Домбай» є спортсмени, які беруть участь у змаганнях, у турнірах та фестивалях. Проте у кожному слові розповіді про клуб, про коней, про заняття з кінного спорту ми відчували наголос і сподівання на перспективу. Хтозна, наскільки вона виявиться близькою і очікувано –оптимістичною. Бо зрозуміло, кінний спорт – це не футбол, не теніс, а заняття значно складніше і вимагає не лише бажання спортсмена, але ще однієї складової – коня, як дуже непростої у стосунках із людиною істоти. Інша справа – проведення одноразових занять для людей, які приїздять на базу «Домбаю» відпочити, отримати психологічну розрядку, розважити дітей і т.п. Це – також важливий аспект, який допомагає клубу певним чином триматися на плаву у суто господарському розумінні.
До речі, господарські клопоти – це також гігантські обєми фуражу, сіна, це щоденні прибирання і вивіз гною, який зберігається у спеціальних кагатах.Також цікава тема для можливої співпраці між громадами, які розташовані неподалік ( за 10, 20 чи навіть 25 кілометрів) від бази кінного клубу «Домбай». Адже потреба у органічних добривах на домашніх садибах, на фермерських ланах сьогодні давно очевидна. І «органіки» наші грядки та лани також давно вже не бачили. Але, це так, для поінформованості і розуміння, що навколо нас живуть, існують, прагнуть розвиватися дуже багато цікавих речей, справ, занять чи явищ. Вище згадана ситуація (картина) із кінним клубом «Домбай» є лише яскравим підтвердженням того, що у нашому житті є багато дивовижного чи навіть унікального, на що ми іноді не звертаємо уваги. Тим паче, якщо певні заняття, захоплення чи пристрасті стосуються наших витоків, паростків тієї цивілізації, у лоні якої ми й досі прагнемо розвиватися і вдосконалюватися. Це ж так очевидно, що тварини загалом, і коні зокрема, у такому процесі й досі продовжують слугувати для нас вірними супутниками.
