Реклама
Свіжі новини
ГоловнаУкраїнаУ Новогуйвинській громаді група бабусь за пів року пошили 1500 подушок для...

У Новогуйвинській громаді група бабусь за пів року пошили 1500 подушок для військових

Підпишіться на нас в Google
Додати зараз

У Новогуйвинській громаді на Житомирщині, група бабусь за пів року пошили 1500 подушок для військових.

Реклама

Шиття почалось у серпні 2022 року, а результат – більше 1500 подушок, які передали на передову та у шпиталі військовим.

82-річна Валентина Мініна перетворила свою однокімнатну квартиру на майстерню, де зберігає мішки з синтепоном, а в кімнаті – запаковані готові подушки для відправки.

Зі слів Валентини, їхніми подушками військові доукомплектовують спальники та використовують у танках, як підстилку на сидіння водія.

Реклама

Ще одна 78-річна волонтерка Людмила Васютіна розповідає, що на виготовлення однієї подушки витрачається 15-20 хвилин.

Жінки розповіли, що матеріал для подушок приносять сусіди та волонтери, а перші подушки шили руками, а потім з’явилася швейна машина. Виготовлення однієї подушки займає в середньому 15-20 хвилин, але головне, щоб синтепон був якісний.

Волонтерки майже до кожної подушки пришивають кишеню, куди кладуть захисну молитву для воїнів.

Реклама

Зять Валентини Мініної, Володимир Туленко, допомагає пакувати подушки та розвантажувати матеріали, тому що коли жінки працюють, то навіть забувають поїсти. Він каже, що готує їсти та пригощає кавою.

Волонтерки майже до кожної подушки пришивають кишеню, куди кладуть захисну молитву для воїнів.

“Він кладе свою голівку на подушечку, перехрестився, подякував Богові, згадав про свою сім’ю, діток, рідних. Потім подумає про військові справи та уявить, як люди зустрічатимуть після перемоги“, – ділиться Людмила Васютіна.

Подушки бабусі-волонтерки шиють у яскравих кольорах, аби це нагадувало військовим про теплий дім, де їх чекають із перемогою.

“Гітлер забрав моє дитинство, а Путін – старість. Коли почалась Друга світова війна, то мені було 3 місяці. Зараз, коли дивишся на те, що відбувається – відчуваєш лють. Зрозуміти поведінку тих людей неможливо. Звичайно не зупиняюсь, бо хочу, щоб перемогли та вірю в те, що переможемо!”, – каже Валентина Мініна.

Свою тисячну подушку волонтерки зберігають. На ній хочуть зібрати підписи всіх людей, котрі долучилися до цієї справи – давали тканину, синтепон та шили.

Волонтерки наголошують на тому, що шиття подушок – це не просто робота, але місія, яка допомагає воїнам захищати нашу країну.

Реклама
Читайте також
Реклама
Реклама
Реклама