Свіжі новини
ГоловнаУкраїна«Ми намагаємося консолідувати німецьке суспільство для допомоги Україні»,- Оксана Янцен, голова «Української...

«Ми намагаємося консолідувати німецьке суспільство для допомоги Україні»,- Оксана Янцен, голова «Української Спілки Нижньої Саксонії»

Неурядової організації «Українська Спілка Нижньої Саксонії» активно підтримує Україну та українців. Цю спілку очолює наша землячка Оксана Янцен, яка понад 20 років тому приїхала до Німеччини і лишилась там.

Головною метою Спілки, яку вона очолила в 2015 році, є підтримка та розвиток української мови та культури на території Німеччини.

Як повномасштабна війна на території України вплинула на діяльність Спілки, кому допомагають, як підтримка України і українців буде розвиватися надалі – про все це в інтерв’ю з Оксаною Янцен.

1. Оксано, Ви з Житомирщини. Як так сталося, що Ви оселились в Ганновері та ще й очолили Спілку?

Я приїхала в Ганновер 24 роки тому по програмі ОПЕР. Я хотіла залишитися в Німеччині на 1 рік, підтягнути німецьку мову. Але так склалась доля, що я почала вчитися в університеті, а згодом вийшла заміж і залишилася в Німеччині.
Під час навчання познайомилась з великою кількістю українських студентів і ми в 2006 році створили «Спілку українського студентства». З того часу ми дуже багато зробили для того, щоб німецьке суспільство, студентство мало можливість ознайомитися з українською культурою.

Згодом, після закінчення навчання, постало питання створення дорослої спілки, яка б, окрім молодіжного напрямку, займалась ще й роботою з дітьми, культурною та суспільною діяльністю, а також налагодила роботу зі старшим поколінням, що теж не менш важливо. І у 2015 році, ми створили «Українську спілку Нижньої Саксонії». Мене обрали головою спілки, яку я очолюю і до нині.

2. Як змінилося Ваше життя і як змінилася діяльність Спілки після початку повномасштабної війни?

Після початку війни життя змінилося в кожного українця, який проживає на території України, а також і поза її межами.
З початком повномасштабного вторгнення я повністю переглянула свої цінності. Те чим я жила, те, що для мене колись було важливим – сьогодні таким не здається. Зараз важливо робити все для якнайшвидшого наближення перемоги. Допомагати Україні – це стоїть наразі на першому місці.

3. Чи великою є команда волонтерів?

Команда волонтерів нашої спілки є надзвичайно великою. Без волонтерів ми б не змогли зробити той обсяг роботи, який був пророблений за цей рік. Якщо говорити приблизно, то це 200-300 волонтерів, які працюють у різних місцях. Наприклад, в офісі нашої спілки, на гуманітарному складі, перекладачами (вони допомагають нашим людям у соціальних закладах), у центрі зайнятості. Плюс ми маємо велику команду волонтерів, які пропонують різні освітні і навчальні програми. Є волонтери, які координують різні проекти нашої спілки (молодіжний клуб, дитячі курси). Сказати точну цифру людей, яких ми змогли об’єднати навколо спілки важко.
Але наразі наша спілка є однією з найбільших у Німеччині, а наш гуманітарний центр є найбільшим у Північній Німеччині. До нас приходить велика кількість людей, які шукають поради, приходять в Спілку на курси, на зустрічі.
Я щаслива з того, що наша Спілка змогла стати прихистком для багатьох людей з України. Люди, які приходять до нас, вдячні, а ми щасливі з того, змогли допомогти.

4. На чому сьогодні зосереджена допомога Спілки? Кому допомагаєте?

Ми співпрацюємо з 22 благодійними організаціями в Україні. Допомагаємо багатодітним сім’ям та тим, хто втратив житло. Працюємо з прихистками, громадами та міськими адміністраціями в Україні. Гуманітарну допомогу ми вже відправили в 27 міст і сіл України. Формуємо її за запитами від наших партнерів. І дуже горді тим, що маємо можливість допомагати і будемо робити це й надалі з великим задоволенням.

5. Потреби в України впродовж війни змінюються. Обстріли енергетичних об’єктів значно вплинули на потребу в генераторах і теплих речах. Що за цей рік війни і скільки вдалося купити? Є приблизні цифри?

Мені важко назвати приблизні цифри, але я можу сказати, що закупка генераторів є одним з важливих напрямків нашої роботи.

Ми відправили в Україну допомоги більш, ніж на 600 тисяч євро. Лише генераторів закупили більше, ніж на 350 тисяч євро.
Ці гроші – це пожертви, які отримує наша організація. Також ми отримуємо дуже багато речей. Ми їх відбираємо згідно запитів і також відправляємо їх людям, яким вони конче необхідні.

6. Допомагаєте українцям в Ганновері, відправляєте допомогу в Україну і в Житомир зокрема. Але про це мало хто знає. Ви волієте робити це по-тихому? Без піару?

На жаль, коли робиться так багато роботи на різних напрямках, а також відправляється велика кількість допомоги в Україну, катастрофічно не вистачає часу просто сісти і про все написати в соцмережах. Звичайно, що нам би хотілося покращити цю частину нашої роботи, але поки часу просто не вистачає.

7. Як Вам вдається швидко реагувати на потреби і шукати все необхідне для відправок ?

За рік активної діяльності в сфері гуманітарної допомоги Україні в нас сформувалася активна команда волонтерів, які мають різні завдання і в змозі швидко реагувати на ті чи інші запити. Ми маємо великий гуманітарний склад, на якому зберігаємо велику кількість речей.
Ми зберігаємо їх в коробках, які сортуємо за певними критеріями. І коли приходить конкретний запит, з конкретними потребами, ми маємо можливість швидко все зібрати та відправити. Також у нас є волонтери, які займаються закупками необхідного. У них уже налагоджені контакти. І все це робить швидку допомогу можливою.

8. За ці місяці війни чи була якась історія, яка особисто вас дуже зворушила?

За рік війни я спілкувалася з великою кількістю біженців з України. І звичайно, що їхні історії, які вони розповідають, не можуть залишити байдужим нікого. Але, напевно, є одна історія, яка мене дуже вразила і після якої я, можливо, подивилася на багато речей в іншому ракурсі. Це історія пораненого солдата, який знаходиться тут на лікуванні. В нього було дуже-дуже важке поранення і велика пухлина на голові. Він не вставав з ліжка. І коли ми зайшли в палату, щоб поспілкуватися, він почав плакати від того, що не зміг зреагувати на наші запитання. Він навіть не міг повернути голову в наш бік. Плакали тоді в палаті всі: ми, він і його дружина, яка була поряд.

9. Що для Вас найвиснажливіше у волонтерстві, а що, навпаки, надихаюче?

Напевно, я почну з надихаючого. В моїй волонтерській діяльності (адже допомога для України є волонтерством, за яке я не отримую коштів) таким є результат, який ти бачиш одразу – це є та допомога, яку ми відправляємо в Україну, це є та допомога, яку ми надаємо біженцям з України тут, в Ганновері. І коли ти бачиш вдячні очі людей, а також чуєш від них слова подяки, то це надихає мене. А ще це мотивує і надалі займатися волонтерською діяльністю, яка стала надзвичайно важливою часткою мого життя.
А ось велика кількість завдань, які постають перед спілкою та переді мною, як керівником, виснажують мене. Часом потрібно дуже швидко приймати рішення та реагувати на запити. Інколи виснажує комунікація з людьми. До нас в Спілку приходить велика кількість людей з різними характерами, з різним життєвим досвідом, з різними психологічними проблемами. Більшість з них травмувала війна. І кожен з нас має розуміти, що війна триває. А тому ми маємо робити все для того, щоб допомагати і бути поруч. Також ми маємо пам’ятати, що нашим захисникам на фронті набагато важче. І ми просто зобов’язані справлятися з усіма труднощами та допомагати наближати довгоочікувану ПЕРЕМОГУ!

10. Як, на Вашу думку, волонтерство і підтримка України та українців буде розвиватися надалі?

Обсяг і форма допомоги буде залежати від актуальної ситуації в Україні, а також від тих запитів, які ми отримуватимемо від наших партнерів після закінчення війни. Наголос буде робитися на відновлення інфраструктури в Україні. На даний момент маємо один проєкт – це відновлення лікарні в Херсонській області, яка була повністю зруйнована. У тій лікарні ми фінансуємо відновлення педіатричного кабінету, щоб населення мало можливість звернутися до лікаря, а лікар мав можливість надати кваліфіковану допомогу.

Залиште свій коментар
Ваша стаття

Читайте також

spot_img
spot_img
spot_img
spot_img
spot_img
spot_img
spot_img