В приміщенні Житомирської обласної наукової бібліотеки працює дитяча театральна студія «Візаві». Як відбуваються заняття з дітьми в умовах воєнного стану та яку основну мету має виховання мистецтвом? Про все це ми говоримо з керівницею дитячої театральної студії «Візаві», акторкою Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім. Івана Кочерги Оксаною Рогутською.
– Як вам вдається поєднувати роботу в театрі з викладацькою діяльністю?
– Педагог – це зовсім інша професія на відміну від актора. Не кожен талановитий актор може бути гарним педагогом. І навпаки, не кожен педагог може стати класним актором. Це зовсім різні професії і тому дуже цікаво їх поєднувати. З мого досвіду я можу сказати, що не потрібно насаджати свою думку дітям. Потрібно знайти ту «кнопку», коли вони відкриються самі і почнуть розвивати свій талант.
– Як виникла ідея створити власну театральну студію?
– Ця ідея виникла не раптово. Я часто давала різноманітні майстер-класи дітям. В деяких моментах я працювала ще в однієї майстерні свого колеги. Я там викладала сценічну пластику. Потім я зрозуміла, що це ще один виток професії, де можна себе знайти. Чому я вирішила далі працювати педагогом? Тому що коли я викладала сценічну пластику і побачила, що в дітей це виходить, то мене саму це спонукало працювати далі. Це заряджає. Як актора заряджають на подальшу роботу оплески і глядацька енергетика, то педагога заряджають здобутки його вихованців. Ти бачиш, що можеш навчити дитину чогось більшого. І так виникла ідея, чому самій не відкрити гурток, де можна займатися з дітьми.
– Як проходять ваші заняття?
– Обов’язково у нас проходять акторські тренажі на розвиток фантазії, уваги, уяви, на розкріплення дитини. Також ми обов’язково займаємся сценічною мовою. Ми за півтори роки існування студії поставили виставу «Лісова пісня», зараз готуємо нову документальну виставу «Хліб». Ми беремо участь в різноманітних заходах, наприклад у фестивалі «Ангели віншують», програмі «Великодні дзвони». Особливо запам’ятовувалася участь у заході «Відсіч. Діти», яку проводив заслужений артист України Петро Авраменко. Також брали участь в перфомансі «Відсіч» з професійними акторами. Таким чином ми виходимо на різні площадки, виходимо за рамки нашого гуртка, нашої судії. Але при цьому ми не забуваємо, що ми займаємося тренажами, це обов’язкова складова нашого гуртка.
– Яка творча підготовка у вашої студії?
– Мені ще до війни вдалося з’їздити на різні тренажі, які були організовані за підтримки Національної спілки театральних діячів України. Обов’язково щось беру з цих тренажів, майстер-класів. Також обов’язково педагогічна література зі сценічної мови. Часто це програма з вишів театрального напрямку. Ми також це проходимо. Працюємо над дикцією, голосом. Ми також відвідали фестиваль у Хмельницькому. Також плануємо відвідати фестиваль у Кам’янець-Подільському. Для цього фестивалю ми як раз працюємо над виставою «Хліб».
– Чи планують ваші вихованці обрати професію актора?
– Ну, взагалі, навіть якщо з двадцяти вихованців один-два оберуть професію актора – це буде гарний результат. Але всі діти, які займаються в нашої студії, отримують величезний досвід роботи на публіці, роботи з колективом. Це завжди може допомогти і в подальшому в навчанні, і в роботі. Але найважливіше – це любов до дітей і любов до своєї професії. Якщо ти йдеш до професії заради однієї вигоди, то навряд чи це наддасть свої плоди.
Треба любити те, чим ти займаєшся і тоді обов’язково досягнеш результатів.
