У рідних Чернівцях, які так оспівував і якими так гордився, в кардіологічному центрі, після перенесеного інфаркту і коронавірусу, 16 травня воєнного 2023 року близько 20 години помер один із основоположників української естрадної пісні, великий вчитель, композитор, музикант і стратег Левко Дутковський.
До 80 повних літ додалося лише 37 мучених і хворобливих днів. Легенда української естради, засновник славнозвісного на весь світ ВІА «Смерічка»…
У новорічну ніч 1967 року Левко Тарасович відчув Господнє призначення і з цієї дороги не схибив ніколи — «Треба співати не чуже, а своє рідне, українське».
У житті мав дане йому Богом щастя: створити славнозвісний, не схожий на будь–який інший колектив, ансамбль “Смерічка” та, знайшовши нову музичну хвилю, визначити його творче спрямування. Саме він підхопив європейську хвилю біг–біту в далекому 1966 році в невеличкому буковинському районному містечку Вижниці і перший почав поєднувати тогочасні ритми, гармонію поп– та рок–музики з народним гуцульським, буковинським, загальноукраїнським мелосом і фольклором, виробляючи таким чином свій власний стиль, створивши високопрофесійний колектив, на який рівнялися, в якого вчилися. Ще ніхто не ансамблів, які з’явилися набагато пізніше), а з всесоюзного радіо– і телеефіру звучала українська пісня у виконанні ”Смерічки” (тоді ще самодіяльного колективу Вижницького районного Будинку культури). Майже не маючи ніякої інформації з–за кордону і досвіду, Левко зміг пройти тими ж шляхами, що й легендарні світові рок–групи. Саме Левко Тарасович навчив співати і вивів на найвищий рівень виконавської майстерності таких самородків, як Василь Зінкевич і Назарій Яремчук. Володя Івасюк теж називав Левка своїм вчителем, перші свої твори довірив ”Смерічці”. Та й перші кроки на естраді Софії Ротару тісно пов’язані з Левком Дутковським. Він, автор пісень ”Незрівнянний світ краси”, ”У Карпатах ходить осінь”, ”Горянка”, ”Сніжинки падають”, ”Матіоли цвіт”, ”Черешневий гай”, “Якщо любиш, кохай”, усе вище піднімаючи своїх учнів, постійно залишався в тіні.
«Завжди щиро радів успіхам своїх друзів, — зізнавався Левко Тарасович. — Найбільшою насолодою для мене було — спостерігати, як поставлену мною музично і режисерськи концертну програму “Смерічки” захоплено і щиро, зі сльозами на очах, сприймав глядач…
Звання заслуженого артиста отримав пізніше від своїх учнів Василя Зінкевича і Назарія Яремчука. І народним став набагато пізніше від них. Тренери завжди за кулісами, в тіні. Тим більше, що нагороди і регалії мене ніколи не цікавили.
Швидко плине час, але я завжди відчуваю відсутність Назарія Яремчука, Володі Івасюка… Їх не замінить ніхто. Як ніхто не замінить дуету Яремчук–Зінкевич.
Ми всі зустрілися у потрібний час у потрібному місці: Володя Івасюк, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Софія Ротару, Алла Дутковська і я».
Хоч і не настільки відомий і популярний, як на те заслуговував, але відвертий, щирий і щасливий з іскорками в очах і з любов’ю до друзів–побратимів. Залишався таким до останнього земного дня.
Донька Левка Дутковського Лев Дутковский Вікторія, внучки Христинка і Ганнуся sразом зі зятями, рідна сестра Оксана висловлюють подяку всім тим, хто в останні дні життя допомагав їхньому легеyндарному Батькові, дідусеві і братові: Олександрові Тюленєву, Володимирові Старшинову, Тадеєві Яценюку Тадей Яценюк, Ірині Маковійчук Ірина Маковійчук, Михайлові Павлюку Михайло Павлюк, Вікторові Павлюку Віктор Павлюк, Янові Табачнику, Анатолію Дорочевському Анатолий Дорочевский, Михайлові Койфману Michael Koyfman, Аврааму Фельдеру Avraham Felder, Марику Кушніру Марик Кушнир, Валерію Дайнеці Валерий Дайнеко, Павлові Дворському Павло Дворський, Світлані Дворській Svitlana Dvorska, Мирославі Єжеленко Miraslawa Jezhelenko, лікарям і медсестрам Чернівецького обласного кардіологічного центру.
Прощання з творцем легендарної «Смерічки» Левком Дутковським відбудеться у четвер, 18 травня, у Чернівцях: з 11 години — в обласній філармонії. 14.00 — чин похорону на Алеї слави Центрального міського кладовища. Поховають славетного митця біля дружини Алли Дутковської, яка започаткувала в Україні виготовлення сценічного естрадного костюма, стилізованого на народній основі. В історії національної естради її ім’я стоїть поруч з іменами Левка Дутковського та ансамблю «Смерічка», Володимира Івасюка та Софії Ротару, Василя Зінкевича та Назарія Яремчука. Для них руками майстрині були розроблені костюми, які вигідно вирізняли буковинців серед усіх інших. Рідне завжди вловлювалося не лише у прекрасних піснях співаків, а й у витончених і самобутніх роботах художниці.