Щоб заробляти на будівництві чи на закупівлі барабанів нічого нового вигадувати не потрібно.
Купив за 3, продав – за 5.
Завів свого фопіка на тендер.
Виписав під себе документацію.
Погрався з об‘ємами, обсягами і строками.
Одержав кошти, вивів у кеш.
Передав частину кому потрібно.
Залишив на вирішення питань з контролюючими та перевіряючими.
І можна починати знову.
З дронами все складніше.
Там теж, звичайно, можна заробляти… але ж потрібні інженери, винаходи, рішення, тестування… і купа роботи. Величезна купа роботи.
Працювати треба.
З ранку до ночі.
Дійсно виробляти.
Вкладатися.
Розвиватися.
Думати.
І залучати тих, хто може думати.
Тут треба мати клепку. Треба мати розум. Треба мати навички. Треба мати хист.
І в цьому вся біда.
Проблема корупції в нашій державі полягає в тому, що переважна більшість корупціонерів – це абсолютно пересічні, нічим не примітні персонажі. Вони нічого не вигадували. Нічого не створювали. Ні в чому особливо не шарять. І крім «тупо спиздить» навіть нічого більше не можуть.
Накинути 30% зверху на цінник барабану чи овочерізки – оце по-нашому!
Зазкупити цемент подвійним кушем у вітчима брата свекрухи – це ми розуміємо!
Але на тому і все.
Базова примітивна корупція.
Взяв – вкрав.
Ні честі, ні совісті, ні ума, ні фантазії.
А ви тут ото про перспективи закупівлі дронів державним коштом…
Вони б може самі хотіли це робити і на цьому заробляти.
Але ж просто не можуть.
Бо, вибачте – тупі й обмежені.
А тому далі так само будуть барабани, овочерізки, нові стадіони і бігові доріжки.
У нас найбільша проблема не з корупцією.
А з тупістю та обмеженістю тих, хто нею займається.
