Останні випадки загибелі українських льотчиків під час виконання польотів – на Житомирщині та під Бахмутом – пов\’язані з вкрай небезпечними умовами, в яких вони відбуваються. Літаки та гелікоптери були змушені здійснювати групові маневри на гранично низькій висоті – до 30 метрів.
Про це виданню Оbozrevatel розповів льотчик-інструктор, полковник ЗСУ у запасі, військовий експерт Роман Світан.
“Такі види польотів – найнебезпечніші з усіх, що існують в авіації. Тому що один із літаків або гелікоптерів практично притиснутий до землі. При цьому вони летять на великих швидкостях”, – пояснив він.
Експерт повністю відкинув версію, що загибель льотчиків могла бути результатом спецоперації країни-окупанта Росії.
“Ні, однозначно ні. Річ у тім, що обидві катастрофи походять від зіткнень літальних апаратів у групових польотах на гранично малій висоті”, – сказав він.
У цьому контексті Світан уточнив, що швидкість вертольота в ході таких маневрів сягає 250 кілометрів на годину, літака – 600. При цьому висота обмежена 30 метрами, оскільки вище літак або гелікоптер стають видимими для ворожих локаторів.
“Літати на гранично малих висотах нас змушує відсутність нормальних літаків, які можуть убезпечити себе, з системами РЕП і прикрити”, – пояснив полковник.
“Ми змушені йти між землею і променем локатора противника. А промінь починається з висоти в 30 метрів – він уже бачить нас. І в цьому діапазоні, від 0 до 30 метрів, треба прошмигнути, проскочити. Одному літаку ще вистачає цієї відстані, а двом – ні. Тому що вони йдуть не на одній висоті, а або з приниженням, або з підвищенням.Отже, один з гелікоптерів або літаків практично стелиться біля землі”, – розповів Світан.
Водночас він наголосив, що відпрацювання льотних навичок у таких умовах є вкрай важливим для підготовки льотчиків, оскільки “бойові завдання виконуються в основному парою”.
