Сьогодні до мене в лікарню приїздив побратим. Ми лежали з ним в одній палаті 3 місяці, в інституті Шалімова. Там нам рятували наші кінцівки.
Дякуючи лікарям, це вдалося зробити. У кожного з нас був вибір – залишити або ампутувати її. На той момент Сергій залишив ногу і після виписки пішов проходити влк та мсек у Києві, отримав довічну другу групу та поїхав до Латвії на реабілітацію. Пізніше він її ампутував за власним рішенням, тому що відчув, що з протезом йому буде легше пристосуватися до активного життя.
Наслідки поранення у нас – ідентичні, заключення та виписки – однакові.
Після закінчення реабілітації я вирішив подати папери на мсек у Харкові, де мені дали 3 групу на рік. Після погіршення, ряду операцій і звільнення цю третю перетворили на безстрокову. І саме тут ви можете повернутися на декілька абзаців назад і ще раз прочитати про те, що наслідки поранення у нас однакові й висновки теж.
І ось коли харківський обласний мсек вирішив що я не гідний 2 групи, вони направили справу до центрально МСЕК у Київ, де мені сказали: проходьте дообстеження у вас нога є, і ви на неї спираєтеся. Значить вона функціональна. Не важливо, що нога повністю втратила свої здібності.
Ось так буває, коли паркетні щури ставлять себе вище за нас – звичайних хлопців, які віддали своє здоров’я, а потім стали не потрібні.
До поширення!
військовослужбовець
