Потребує невідкладної допомоги важко хворий Євген Пашковський – усіма забутий геніальний український письменник, лауреат Шевченківської премії (2001), літературних премій Фундації доктора Михайла Дем’яніва (1993) та імені Є. Бачинського, який стояв у витоків української незалежності (в національно-патріотичному русі з 1982, автор ідеї люстрації (1991), засновник Асоціації «Нова література», член Українського ПЕН-клубу з 1993 р.).
Павло Загребельний про його роман-есей «Щоденний жезл» писав: «Пашковський з мовою робить таке, що не снилося жодному письменникові. Подібного твору, з таким неспокоєм, не було в українській літературі за всі століття історії України. Так, як пише Пашковський, ніхто ніколи не писав і не писатиме в найближчих сто років. Це неможливо» (2000), «Пашковський – один із найталановитіших митців не тільки в Україні, а й у цілій Європі. Якби його перекласти на світові мови, світ сильно здивувався б. Так писати – неможливо, так писати здатен тільки він» (2004).
Євген Пашковський — автор книг прози: роману в новелах «Вовча зоря» (1991), роману-есею «Щоденний жезл» (1999), романів «Свято» (1989), «Осінь для ангела» (1993) «Безодня» (2005), есеї: «Слово й самотність» (2001), «Служіння любові» (2005), «Одвічна Дорога» (2006), «Крижана правда» (2007), «Душа меча» (2008), «Пір\’яні леви» (2009), «Готуватися до безсмертя» (2009), «Примирення з майбутнім» (2010), «Дамоклова земля» (2011)…
Без будь-яких засобів до існування у Києві (майже всі його романи друкувалися лише у часописах) Пашковський усамітнився в старенькій батьківській хаті на Житомирщині та продовжив щодня писати. За 15 років виснажливої праці – десятки томів у рукописах! Єдине джерело доходів – мед з власної пасіки, який в умовах війни ніхто не купує. Як наслідок – важка анемія «з якою не живуть» та часткова відмова життєво важливих органів.
Від сайту Житомир-Онлайн: Євген Пашковський живе зараз в с. Разіне біля Романова.
Картка ПриватБанку: 5168 7422 3791 6550 Пашковський Євген Володимирович
