Нам запізно йти водами, доле.
Нам судилось по битому склі…
Йду заплакано Марсовим полем,
Воно нині у кожнім селі…
Всі парижі від нині пса варті…
Небо наше – розстріляний храм.
І не кава на нашім Мон-Мартрі,
А гірких поминальних сто грам…
Сірий скрип Тріумфальної брами
Не пора! Не пора…На порі?
І шумлять цвинтарі прапорами
В післявідчаях вівтарів…
Нам судилось по битому склі…
Йду заплакано Марсовим полем,
Воно нині у кожнім селі…
Всі парижі від нині пса варті…
Небо наше – розстріляний храм.
І не кава на нашім Мон-Мартрі,
А гірких поминальних сто грам…
Сірий скрип Тріумфальної брами
Не пора! Не пора…На порі?
І шумлять цвинтарі прапорами
В післявідчаях вівтарів…
Богдан Томенчук, м. Івано-Франківськ
Реклама
