Колишній Житомирський міській голова Віталій Мельничук розповів, як Михайлівський Собор у Житомирі передавали українській церкві:
В кінці квітня 1991 року в мій кабінет Житомирського міського голови зайшли двоє: Валерій Колосівський і молодий високий чоловік в чорній рясі. Валерій, тоді Голова обласної організації УГС Олесь Шевченко представляючи молодого чоловіка, сказав: «Це отець Богдан. Він недавно повернувся із Афганістану. Прийняв сан в Українській автокефальній православній церкві (УАПЦ). Буде служити у нас в Житомирі в Свято-Михайлівському храмі». Кажу: «А як же він там служитиме, якщо в Храмі, де раніше був склад, зараз – Ляльковий театр?» «Він служитиме під Храмом. І ми молитимось, щоб Ви Храм передали нашій громаді».
«Тоді моліться. А я робитиму все, щоб Храм передати українській громаді».
Це була ще доба Радянського Союзу, із владою КПСС-КГБ, коли незалежної України ще не було, але нашими діями вона народжувалась.
Рішення про передачу Храму українській громаді готувалося в жорсткому протистоянні з Московською церквою і Обласною компартійною владою, яка підтримувала Московську церкву. Вирішальним аргументом, чому Храм передається не Московським попам, а Українській церкві, яка після знищення в 1927 році, лише починала тоді відроджуватися в Україні, були архівні документи, віднайдені моїми хлопцями. А вони свідчили – із 1919 до 1927 року Свято-Михайлівський Собор належав УАПЦ, очолюваній Митрополитом Василем Липківським та створеній в часи УНР і Держави Гетьмана Скоропадського, у час Визвольної боротьби проти російських більшовиків у 1918-1921 роках. Московські попи скреготали зубами, їхні посіпаки із обласного КГБ та компартійної газети «Радянська Житомирщина» влаштовували провокації і оббріхування.
Та Житомирська Міська Рада в липні 1991 року прийняла рішення про передачу Храму громаді УАПЦ. Доповідав на сесії депутат Міськради Олександр Козицький, який і зараз активно допомагає українській Церкві.
Та ще мало бути аналогічне рішення Житомирського облвиконкому. Але обласне керівництво блокувало таке рішення. Допомогли всеукраїнські події.
24 серпня 1991 року Верховна Рада першого скликання проголосила державну незалежність України. Але перед цим в дні ГКЧП 19-23 серпня 1991 року Житомирська обласна влада зрадницьки підтримала московських «силовиків»-заколотників. І після проголошення Незалежності України і падіння ГКЧП, її перші особи були дуже налякані. Тому в спішному порядку на початку вересня 1991 року вони прийняли рішення про Михайлівський Храм, погодилась із ухвалою Житомирської Міськради, в надії, мабуть, що тоді Бог і люди простять їм зраду Батьківщині, десь такими словами вони і говорили, вручаючи рішення отцю Богдану.
Сталося! Та це був лише початок. Попереду була дорога в 33 роки звитяжної важкої праці із відбудови Храму, який лежав у руїнах зсередини, без куполу, без хрестів, без іконостасу, без розписів, без нічого… Крім Віри і Надії. І ще Любові та їх сестри Мудрості.
Отець Богдан, настоятель Собору, разом з громадою Церкви із великою честю, великою працею, з відкритою душею і серцем пройшли цю важку дорогу. Сотні житомирян і, найбільше, Юрій Бірюченко, хто чим міг, допомагали Громаді матеріально та власною працею.
І сьогодні в Житомирі відбулася велика історична подія.
Митрополит Київський і всієї України Епіфаній освятив розписи Свято-Михайлівського кафедрального Собору міста Житомира. Був чин Освячення, була урочиста служба в присутності великої кількості житомирян за участі найвищих ієрархів Української Православної Церкви Євстратій Зоря єпископа Житомирського та Овруцького Паісія, отця Богдана, священнослужителів Храму і Житомирської єпархії, керівництва області Віталія Бунечко, Володимира Федоренка, Володимира Ширму та Рада Християнських Церков Житомира і Житомирської області.
Завершилася важка, часом трагічна, а в останні 32 роки духовно натхненна Столітня дорога відродження Житомирської святині.
Завершилось Століття відновлення і становлення Храму. І попереду багато століть в лоні Єдиної Православної Церкви України Православна Церква України!
А розписи Храму, як і сам Свято-Михайлівський кафедральний Собор міста Житомира Свято-Михайлівський кафедральний собор м.Житомира – прекрасні!
Дякую Владиці Паісію Παΐσιος Επίσκοπος та Отцю Богдануо.Богдан Бойко за запрошення на цю історичну подію. Дякую Блаженнійшому Митрополиту Кивському і всієї України Епіфанію Митрополит Епіфаній за відзнаку мого скромного вкладу у цю подію.
