Вуличну стихійну торгівлю в Житомирі жодна влада приборкати не змогла.
Злі язики плещуть, що деякі чиновники самі в ній зацікавлені. Особливо розквітла незаконна торгівля довкола Житнього ринку.
Якщо бабусі та жіночки із довколишніх сіл продають квасолю, петрушку, інші овочі і фрукти з домашнього саду та городу, то це ще як кажуть – півбіди. Але ж продають молочні і навіть мʼясні вироби, це вже кричуще порушення всіх існуючих санітарних і ветеринарних норм безпеки! Адже молоко, домашній сир, сметана продаються з рук або й просто з землі без будь-якого санітарного контролю. Нині ці «молочні ріки» майже повністю перемістились з вулиці Небесної Сотні на вулицю Хлібну, якраз під молочний павільйон. Його й збудували кооператори для зручності продавців домашніх молокопродуктів. Та, на жаль, на впорядкованих для торгівлі столах майже завжди порожньо, щодня там торгує не більше пʼяти продавців. Пробую зʼясувати причину.
– Тут математика дуже проста,- пояснює продавчиня, що торгує у молочному павільйоні значною масою молокопродуктів. – За місце в павільйоні треба заплатити 40 гривень за день. Та ще 50 гривень коштує ветеринарно-лабораторний контроль, також потрібна довідка про те, що корова не хворіє, на той же лейкоз, наприклад. Тобто, скільки за раз бабуся вторгується не відомо, але 90 гривень треба заплатити, щоб торгувати в павільйоні.
– А ви як викручуєтесь? – запитую.
– У павільйоні торгують переважно ті, у кого більші обсяги товару. У нас люди охочіше купляють молочку, бо на кожен кілограм є довідка, що товар безпечний для вживання. А на вулиці, якщо купиш молоко чи сир та отруїшся, хто відповідати буде? Ніхто. І таких випадків було чимало. Дивно, що ця проблема не хвилює владу міста та органи санітарно-епідеміологічного контролю, – зітхає продавчиня.
До речі, ціни на молочку в молочному павільйоні зовсім не більші, ніж у вуличних продавців: домашній сир приблизно по 140 гривень за кілограм, сметана по 50 гривень за півлітра. Чому тоді люди ризикують власним здоровʼям? Не зовсім зрозуміло…
