Сьогодні День пам\’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.
У мирне життя Житомира Друга світова війна увірвалася в перші години нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз. На світанку 22 червня 1941 року фашисти вже бомбардували військовий аеродром у Скоморохах та селище Гуйва. У Житомирі перший сигнал повітряної тривоги пролунав на початку десятої ранку. Два з половиною роки Житомир перебував під фашистською окупацією. За ці роки в Житомирі було знищено бомбардуваннями та артилерійським вогнем 533 будинки, 31 підприємство, 16 шкіл, 3 технікуми, 2 інститути, лікарня, поліклініка, залізничний вузол. У тому числі численні пам\’ятки історії, архітектури, культури.
Ліворуч Київської вулиці на ділянці від площі Рози Люксембург (нині Соборна) до Московської вулиці (тепер Небесної Сотні) майже не залишилося будинків. Дивом уціліли дві будівлі на початку вулиці та Губернаторський будинок із флігелями. На площі Рози Люксембург (з 1954 року – площа Леніна, а нині Соборна) – суцільні руїни, жодного цілого будинку.
На Замковій горі згарищем повністю знищено вулиці Вітальня, Рибна, Шкільна, Острозька та Воздвиженська площа. На Кооперативній вулиці (нині Катедральна) вціліло лише три будинки. На правому боці Чуднівської вулиці (тепер – Черняховського) встояла лише одна будівля. На лівому боці вулиці Карла Лібкнехта (нині – Перемоги) від нинішньої Соборної площі до нинішньої площі Короленка вціліло лише п\’ять будинків. Сильно постраждала і теперішня площа Перемоги.
На вулиці Котовського (тепер Михайла Грушевського) згоріли дві будівлі колишньої духовної семінарії та школа №3. Постраждала вулиця Велика Бердичівська (тоді – Карла Маркса), особливо початок вулиці та правий бік між вулицею Третього Інтернаціоналу (нині Старий бульвар) та вулицею Шевченка. На Михайлівській (тоді – вулиця Міськради) постраждали від пожежі два будинки – нинішня будівля Міськради та двоповерховий будинок з магазином на розі Михайлівського та Семінарійського провулка (тепер – тупиковий проїзд Скорульського).
Майже половина правої сторони вулиці Старовільської (тоді – вулиця Менделя) лежала у руїнах. У Першій міській лікарні зруйновано 11 корпусів, у військовому шпиталі – триповерховий лікувальний корпус – унікальна пам\’ятка архітектури XVIII століття, де раніше були келії монастиря Шаріток. Постраждав від пожежі чотириповерховий палац барона де Шодуара, де містився головний корпус краєзнавчого музею.
Населення міста після війни зменшилося вдвічі. У 1945 року в місті нарахували лише 53 тисячі жителів. Понад 15 років піднімали Житомир із руїн. Таку ціну довелося заплатити Житомиру для перемоги над ворогом.
