Про звільнення директора найбільшого комунального підприємства Бердичева стало відомо в кінці минулого тижня, коли він подав міському голові відповідну заяву.
Про те, що спонукало його до цього кроку, Костянтин Анучін погодився розповісти журналісту.
Розмова про це виявилась довгою і непростою, адже майже п’ять років життя він віддав цьому підприємству, з яких близько чотирьох років — як керівник. Разом з ним з хлібзаводу, де він був раніше директором, на водоканал перейшли юрист і фінансист, і такою командою вони й працювали всі ці роки.
П’ять років тому на підприємстві були борги із заробітної плати та сплати податків, судові позови податкової інспекції, вода не подавалась вночі, а обладнання насосних станцій споживало 600-800 тисяч кіловат електроенергії в місяць.
Сьогодні завдяки глибокій модернізації та автоматизації обладнання вода подається цілодобово, а в місяць споживається всього близько двохсот тисяч кіловат. Суди з податковою виграні, податки сплачуються за графіком, боргів по зарплаті немає, вона постійно підвищується (останнє підвищення було в квітні), а цього року вперше за багаторічну історію водоканал виплатив податок на прибуток та дивіденди своєму засновнику – тобто Бердичівській міській раді.
Так, проблем вистачає, і зі старими зношеними мережами, і з брудною водою в річці, і з відсутністю багатьох спеціалістів через війну. Наприклад, бронь зараз на них оформлена до 9 липня, а вже на 10 липня є виписані повістки на багатьох з них.
З іншого боку, через війну посилилась інтенсивність міжнародної співпраці. Завдяки підвищеній увазі до України міжнародних фондів, підприємству вдалось залучити понад 20 мільйонів гривень допомоги у вигляді обладнання, фільтрувальних матеріалів та інших необхідних речей для щоденної роботи галузі. Але самі вони не прийшли, це результат багатьох годин переговорів, зустрічей, а ще багатьох днів і тижнів роботи над підготовкою документів, у якій брала участь вся команда підприємства.
І що в результаті отримав директор за все це – дві кримінальні справи (одна – за ціну на електроенергію, а друга – за купівлю автомобіля-цистерни, по якій навіть пройшли обшуки вдома і на підприємстві), постійні звинувачення та обливання брудом та відсутність підтримки з боку міського керівництва.
Цього тижня мало відбутись підписання остаточного договору з міжнародною корпорацією НЕФКО на отримання гранту розміром 568 тисяч євро для заміни окремих ділянок міських водогонів, але, в зв’язку зі звільненням директора водоканалу, вона знову відсувається на невизначений термін. Так само незрозумілим є початок будівництва станції знезалізнення та заміни водогонів на вулиці Грецькій (колишня Лупова), кошти на яку були виділені Кабміном.
Із завершенням заміни мереж на вулиці Шевченка теж не все гладко, адже гроші до будівельників так і не дійшли, хоча вони в цьому місяці вже мають закінчити роботи (а якщо прийдуть, то, думаю, що відразу за грошима прийдуть і прокурори, які знову почнуть колупатись не в багні, а в документах – авт.).
Колись, на самому початку роботи у водоканалі, у Костянтина Івановича колеги запитували, навіщо він стільки сил докладає до роботи, і чули відповідь: «Хочу довести всім, що комунальне підприємство може працювати не гірше за приватне…».
А заміну стометрового водогону біля базару, розпочату власними силами, директор вважає своїм «дембельським акордом». Це ще один привід показати, що підприємству під силу проводити досить масштабні роботи, коли ніхто не заважає.
Мені особисто подобалась стратегія малих кроків, яку проводив останніми роками водоканал: ремонт і заміна гравійних фільтрів, очистка свердловин, заміни насосів та обладнання, але гучні багатомільйонні проєкти (станція знезалізнення, нові очисні), які так красиво звучать з вуст очільників міста, чомусь викликали серйозну тривогу.
Якби на підприємстві сформували потужну будівельну дільницю, оформили ліцензію на капітальні ремонти (а така мета була в планах Костянтина Анучіна), тоді б і не було необхідності наймати незрозумілих підрядників, які замість двох місяців риються на вулиці Шевченка вже дев’ять.
Хто стане наступним директором водоканалу і чи вистачить в нього снаги завершити початі проєкти та почати нові, побачимо вже незабаром.
