30 червня у Житомирі рідні військових вчергове вийшли на мирну акцію-пікет за встановлення чітких термінів служби. У середмісті зібралися понад 20 дружин, сестер, матерів та дітей військовослужбовців, які з першого дня вторгнення військ РФ перебувають на передовій.
Учасниця пікету Віра Єфімчук розповіла Суспільному, що родини військових, які з перших днів пішли захищати Україну від російських військ, часто збираються на такі заходи. І не тільки в Житомирі, а й у інших містах, зокрема, і в Києві. Сьогодні для того, аби привернути увагу суспільства та влади до справедливого несення військової служби та встановлення чітких її термінів для українських бійців, — вони вийшли 13 раз.
“Ми хочемо, щоб до нас нарешті дослухалися. Наші чоловіки, сини, батьки у перші дні повномасштабного вторгнення російських військ добровольцями пішли захищати Україну. Але третій рік триває війна, третій рік більшість із них на передовій, а про заміну їх на інших ніхто не говорить. Ми сьогодні виступаємо за те, щоб в Україні працював чіткий механізм ротації військових. Все має бути справедливо. Попри те, що військові виконують свій конституційний обов’язок із захисту країни, вони не раби і теж мають право на цивільне життя, на спілкування зі своїми дітьми та рідними”, — сказала Віра Єфімчук.
За її словами, її чоловік-військовий у складі одного із військових підрозділів теж із перших днів російсько-української війни перебуває на передовій. Брав участь у виконанні бойових завдань на Харківщині та Донеччині. Згодом був визнаний обмежено придатним. Але після набуття чинності закону по мобілізацію 18 травня 2024 року знову у війську, і про його демобілізацію не йдеться.
“Ми розуміємо: країну потрібно захищати. І це мають робити професійні військові, військові із досвідом. Але це не можуть робити одні і ті ж самі люди постійно. Бо наступає виснаження. І моральне, і фізичне. До того ж армія потребує нових сил та поповнення. Бійців потрібно навчати. Проте, на нашу думку, цей процес якось призупинився. А ми продовжуємо і далі не бачити вдома своїх чоловіків, синів чи батьків-військових”— розповіла учасниця мирної акції-пікету.
Після мітингу біля будівлі військової адміністрації учасники акції пройшлися вулицею Михайлівською та спільно виконали гімн.
“Ми зверталися до житомирян підтримати нас, проте жодний із них навіть не зупинився і не запитав, хто ми і чому ми тут. Хоча бачили плакати. Одна із учасниць акції принесла плакат із написом “Мій чоловік загинув, так і не дочекавшись термінів служби”. Серед учасників були і діти, які чекають на повернення своїх тат. Але людям у місті, мабуть, було байдуже до нас. Так, наче у країні немає війни, наче люди не знають, що відбувається на фронті і хто протистоїть російським військам”, — сказала учасниця акції-протесту у Житомирі Віра Єфімчук.
