МІННЕ ПОЛЕ
Йдеш містом, наче мінним полем:
Все рідшає знайомих стрій…
– Привіт! Ти чув?! Помер Микола!
-Як?! Я ж недавно…Боже мій!
– Це ж він, чекай, з якого року?!
– Як ми – молодший десь на рік…
І довго мовчимо від шоку:
Ну, як це так, що Коля – зник?!
У нашій пам\’яті іскристо
Він добрим поглядом сяйне…
…Колись отак посеред міста
Згадають друзі і мене…
Йдеш містом, наче мінним полем:
Все рідшає знайомих стрій…
– Привіт! Ти чув?! Помер Микола!
-Як?! Я ж недавно…Боже мій!
– Це ж він, чекай, з якого року?!
– Як ми – молодший десь на рік…
І довго мовчимо від шоку:
Ну, як це так, що Коля – зник?!
У нашій пам\’яті іскристо
Він добрим поглядом сяйне…
…Колись отак посеред міста
Згадають друзі і мене…
Василь Головецький, м. Житомир
