“Я готувалася до НМТ без репетиторів” – Софія Тарнавська, яка єдина в Житомирській області отримала 800 балів.
Прикро, але ні один український заклад освіти не запропонував Софії навчання. Невже Україні такі студенти не потрібні?
про це пише Житомирська обласна газета “Субота”.
Лише семеро (!) випускників шкіл в Україні здали Національний мультипредметний тест (НМТ) на максимальні 800 балів цього року. Тобто за кожний з чотирьох предметів ці діти отримали найвищі 200 балів. Звісно, що скласти всі тести без єдиної помилки – це справжній подвиг, адже тільки той, хто здавав НМТ, добре розуміє, наскільки це складно.
У Житомирській області єдина випускниця з максимальним результатом НМТ по всіх предметах – це Софія Тарнавська із ліцею №23 Житомира. Вона здавала математику, українську мову, історію України та біологію. Як це їй вдалося? І яку професію вона обрала для подальшого навчання? Відповіді на ці та інші питання цікавлять і батьків і дітей, адже у багатьох школярів важливий іспит ще попереду.
Журналістка обласної газети “Субота” зустрілася з Софією та її батьками – Оленою та Володимиром. Вони обидва юристи, працюють в Житомирі. Софія – чарівна струнка дівчина з глибокими сірими очима і приємною усмішкою. Вона спокійна і доброзичлива.
– Як саме ти готувалася до іспитів? Більшість випускників займаються з репетиторами, але наймати репетиторів по всіх чотирьох предметах мало хто може собі дозволити…
– Я взагалі не займалася з репетиторами, – відповідає Софія. – Готувалася сама. Непросто було знайти для цього час, адже у випускному класі дуже великі навантаження, багато різних заходів та олімпіад.
– Так, Софія готувалася самостійно, – включається у розмову її тато Володимир, – адже ми вважаємо, що дитина повинна не стільки знати те, що вкладає їй в голову репетитор, скільки сама знайти та зрозуміти підхід до розв\’язання завдань, так би мовити, сама “розкусити” загадку. Певну роль зіграла участь Софії у численних олімпіадах, які дають багато цінної інформації та впевненість у собі. На жаль, з досвіду тих, хто писав тест, виходить, що система НМТ побудована так, щоб не перевірити знання дитини, а на чомусь її “підловити”, тому чимало розумних дітей зробили у відповідях прикрі помилки.
– Щодо безлічі шкільних олімпіад – це тяжкий хрест відмінника. У скількох олімпіадах ти брала участь у 11-му випускному класі?
– Так, це непросто, адже вчителі практично усіх предметів направляють тебе на олімпіаду, тому що ти вже зарекомендувала себе і маєш зайняти призове місце, – говорить дівчина. – У 11 класі я взяла участь у семи міських та п\’яти обласних олімпіадах з різних предметів, пройшла й на три всеукраїнські, хоча вирішила позмагатися лише в одній – з польської мови та літератури. Усі вихідні листопада я провела на олімпіадах. Бувало так, що в суботу олімпіада з біології, а у неділю – з історії. Звісно, я дуже втомлювалась.
– А як ваша сім\’я сприйняла славу, яка звалилася на вас після отримання максимальних 800 балів?
– Після написання тестів ми, звичайно, зраділи, що результат максимальний, але нікому нічого не казали, зокрема тому, що офіційні результати оголосили лише через кілька тижнів, – говорить Володимир. – Тому були дуже здивовані, коли почали читати про Софію у ЗМІ. Наприклад, міське управління освіти у соцмережі опублікувало інформацію та фотографію Софії. І тут ми зрозуміли, що слава має “ложку дьогтю”. Більшість людей нас вітало і бажало успіхів, але знайшлися і такі, які казали, що ми піаримося, і що таких, як Софія в Україні багато. Так, є чимало випускників, які отримали максимальні бали з одного чи кількох предметів, але не з усіх чотирьох. Максимальні 800 балів отримало лише сім дітей на всю країну. А деякі люди почали дорікати, що Софія планує навчатися за кордоном, що це не патріотично, і цим ми нанесли непоправну шкоду українській системі освіти. На це я можу сказати одне – жоден із українських вишів не зателефонував і не запропонував Софії безкоштовне навчання. Мабуть, в нашій країні це нікому не потрібно…
– В який навчальний заклад вищої освіти вступила Софія і на яку спеціальність?
– Я обрала Ягеллонський університет у Кракові – найстаріший у східній Європі. Спеціальність – молекулярна і клітинна біофізика. Якщо коротко – це фізика живих організмів. Біофізика вивчає багато цікавих речей, починаючи від механізму польоту птахів до взаємодії білків та їх складання у різноманітні структури. На мій вибір вплинуло і те, що у 2022 році під час війни ми з мамою певний час перебували у Нідерландах, де у старшій школі я обрала природничий профіль. Мене цікавить наукова робота.
– Якими були вступні випробування? Чи були додаткові екзамени?
– По-перше, я здала іспит на знання польської мови на рівні С1 для можливості безкоштовного навчання (загалом на мою спеціальність дозволяється B1+). Крім того, мали значення оцінки у моєму атестаті. Але головним було пройти інтерв\’ю, тобто кваліфікаційну розмову. Це онлайн-зустріч з деканом і професорами університету. Впродовж бесіди вони мали визначити мій рівень володіння польською мовою та рівень знань з профільних предметів. Спочатку мені дали прочитати текст про клітинне ядро, в якому я повинна була знайти помилку. А потім пішли питання на тему клітини. Питання були досить складні, деякі взагалі виходили за рамки шкільної програми. Словом, потрібно було продемонструвати доволі глибокий рівень знань. Дечого я не знала, але в цілому впоралась.
– Чому саме польський університет?
– Зіграли роль декілька факторів, – говорить Володимир. – По-перше, Софія з молодших класів у школі вивчала польську мову як другу іноземну. Це був факультатив. У старших класах ми стали співпрацювати з польським осередком в Житомирі, Софія допомагала вивчати польську мову маленьким дітям. По-друге, я родом із Львова, знаю польську мову. В моїй юності саме “Польське радіо” відкривало молоді світ, який ми тоді не знали. Я отримав карту поляка і Софія теж, що дало їй право вступати на безкоштовне відділення університету. Крім того, рідна сестра дружини колись закінчила Ягеллонський університет, багато розповідала про нього, і Софія, коли приїздила у Польщу, відвідувала університет, захоплювалась його старовинною красою. Значення має і те, що Польща знаходиться недалеко, культура країни близька до української. Не треба забувати, що в Україні продовжується війна, і перебування у багатьох містах, в тому числі, Києві, досить небезпечне. Все це вплинуло на наше рішення вступати саме до польського університету. А далі – як складеться доля. Адже при бажанні можна вчитися у будь-якому університеті світу.
– А хто обирав спеціальність?
– Знаючи волелюбність Софії, ми не нав\’язували їй вибір майбутньої професії, але іноді щось підказували. Нам хотілося б, щоб вона окрім здійснення своєї мрії мала в житті ремесло, яке дає можливість заробити на життя. Біофізика та біохімія – це стик наук, який дозволяє вести наукову діяльність і мати ремесло, пов\’язане, зокрема з медициною, що є досить актуально.
– Зазвичай одним дітям дається краще математика, іншим – гуманітарні предмети, а у Софії однаково добре виходило все. Як так можливо? Мабуть, батьки теж були відмінниками в школі?
– Софії завжди було цікаво вчитися, їй подобався сам процес навчання, – говорить мати Софії – Олена. – Вона такою народилася. Колись я закінчила школу із золотою медаллю. Мій чоловік хоч і не був відмінником, але вчився добре. Він любив природу, тварин, захоплювався біологією, зоологією, але зрозумів, що ветеринарна медицина – не його професія, а біологія як наукова діяльність теж не захоплює, тому що він – людина прикладної праці. На вибір нашої з ним професій вплинули і складні 90-ті роки, коли потрібно було турбуватися про хліб насущний. Цікаво, що Софія навіть ніколи не розглядала можливість піти по нашому шляху. Дідусь Софії – мій тато – відомий журналіст Валерій Костюкевич – за першою вищою освітою – хімік, а за другою – філософ. Навіть він був здивований, коли почув, що онука обрала біологію і фізику…
– Які захоплення були у Софії поза межами школи?
– Я чимало років займалася у житомирській школі хореографії “Сонечко”, а потім вчилася грати на гітарі. Доречі, коли у 2022 році ми з мамою поїхали у Нідерланди, на кордоні я одна була з гітарою за плечима. Певний час захоплювалась малюванням і навіть хотіла стати художницею, але коли дізналася, що потрібно буде здавати творчий конкурс, чомусь злякалася і передумала. Ще одне моє захоплення – це світова історія. Доречі, недавно я взяла участь у олімпіаді з історії Польщі у Варшаві для людей польського походження та виграла її.
Ця дівчина добивається всього, чого захоче. Природа наділила її талантом вбирати в себе знання і вміло користуватися ними. А батьки завжди і в усьому підтримують, що для дитини дуже важливо. Низький уклін їм за це. Нехай доля буде прихильною до першокурсниці Ягеллонського університету, дарить відчуття щастя, впевненості і жаги до нових здобутків.
