Міре́й Дарк (фр. Mireille Darc; 15 травня 1938, Тулон — 28 серпня 2017, Париж) — французька кіноактриса. Дебютувала в кіно у віці 22 років.
Міре́й Дарк (фр. Mireille Darc; 15 травня 1938, Тулон — 28 серпня 2017, Париж) — французька кіноактриса. Дебютувала в кіно у віці 22 років. За два десятиліття знялася в близько 50 кінострічках. Одна з найпопулярніших акторок французького кінематографу другої половини 1960-х — 1970-х років.
Найбільшого успіху їй принесли ролі в фільмах режисера Жоржа Лотнера, а популярність — ролі в комедіях «Високий блондин в чорному черевику» і «Повернення високого блондина», де її партнерами були П\’єр Рішар і Жан Рошфор. Знімалася в кіно- і телефільмах у Франції, Італії, Іспанії, Великій Британії. У 1990-2000-х роках знімалася, в основному, на телебаченні. Крім роботи в кіно: грає в театрі, виступає як співачка, знімається в рекламі.
Біографія
Мірей Дарк в 2014 році
Мірей Дарк (справжнє прізвище — Егроз) народилася 15 травня 1938 року в Тулоні (Франція) у провінційній сім\’ї. Вона була молодшою з трьох дітей в сім\’ї (в Мірей було ще два брати). Батько — садівник — швейцарського походження, а мати тримала бакалію. Мірей з відзнакою закінчила консерваторію в рідному Тулоні (Conservatoire d\’Art Dramatique de Toulon). З дитинства мріяла про сценічну кар\’єру. У 1959 році переїхала в Париж, де спочатку працювала манекенницею. Грала в спектаклі «Герой і солдат» за п\’єсою Бернарда Шоу. У 1960 році дебютує на телебаченні («La grande Brétèche» — режисер Claude Barma, «Hauteclaire» — режисер Jean Prat і «l\’Eté en Hiver» — режисер Франсуа Шале) у невеликих ролях і в кіно у фільмі Пуатрено «Привид». Потім знімалася в декількох незначних ролях. З 1962 року грала у театрі в п\’єсах за творами Пітера Устінова («Фотофініш» (Photo finish)), Ніла Саймона («Босоніж по парку» (Barefoot in the Park / Pieds nus dans le parc)), Курцій Малапарте, Роберта Джеймса Воллера. Париж був її стихією. Провінційна дівчина швидко перетворилася на вишукану особу, але не втратила своєї безпосередності. Першу велику роль отримує у фільмі Ле Шану «Месьє» (де її партнером був Жан Габен) (1964). Потім на Мірей звернув увагу кінорежисер Жорж Лотнер. Для фільму «Галя» Лотнер зажадав, щоб темноволоса курчава дівчина, а саме такою була тоді Мірей, перетворилася на платинову білявку.
У ту хвилину, коли я побачила себе блондинкою, я зрозуміла, що це саме я і є насправді.
— згадує актриса. У 1965 році за роль в картині «Галя», де Мірей зіграла жінку, вільну від умовностей, жрицю вільного кохання, вона була удостоєна призу на фестивалі Мар-дель-Плата. Саме білявкою Мірей Дарк і полюбили французи. Актриса стала не менш популярною, ніж Бріжит Бардо. А після фільмів «Крижані груди» і «Високий блондин в чорному черевику» висока, струнка, спокуслива, елегантна, пікантна і жартівлива Мірей Дарк стала втіленням жіночої привабливості не тільки у Франції.
З Жоржем Лотнером і почалася її справжня кар\’єра, разом вони співпрацюватимуть в 13 картинах. У Франції актрису прозвали «La Grande sauterelle» за назвою однойменного фільму, що вийшов на екрани у 1967 році. Багато жінок намагалися наслідувати її у всьому: від зачіски до манер її героїнь.
Мірей Дарк і Ален Делон
Наступний етап у житті актриси почався в 1969 році, коли вже популярна Мірей Дарк, познайомилася в Аленом Делоном. Знаменитий красень розлучився на той час з Ромі Шнайдер і дружиною Наталі Делон. Їх зустріч відбулася на зйомках стрічки «Джеф», і стала визначною в житті актриси: вона стає близька з актором в житті і в професії.
Вона стане помічницею Делона по бізнесу (їздитиме по Європі, укладатиме контракти, шукатиме приміщення для нових магазинів) і його цивільною дружиною. Мірей Дарк і Ален Делон були разом п\’ятнадцять років — для нього це був своєрідний «рекорд», який не вдалося побити жодній іншій жінці. До Мірей дуже прив\’язався син Делона, Ентоні, до якого вона теж ставилася з великою ніжністю. Мірей і Ален багато знімалися разом. Кар\’єра Мірей Дарк раптово перервалась на початку 1980-х років. Актриса по дорозі на відпочинок до Італії потрапила в страшну автомобільну катастрофу, їй довелося робити операцію на серці. Після того, як Мірей виписали з лікарні, Ален Делон покинув жінку заради молодої Анн Парійо[6], що стало для неї ще одним тяжким ударом.
Лише через багато років Делон і Дарк знову зустрілися на знімальному майданчику. Це був телесеріал «Франк Ріва» 2003 року. З вересня 2006 по липень 2007 року Алена Делона разом з Мірей можна було побачити на сцені театру «Маріньї», де вони грають спектакль за твором письменника Роберта Джеймса Воллера «Мости округу Медісон». Лірична історія двох немолодих закоханих стала популярною після виходу у 1995 році фільму Клінта Іствуда «Мости округу Медісон» з Меріл Стріп.
