Житомирянка Валентина Гарбарчук розповіла про життя на єдиній українській антарктичній станції.
Півроку на станції “Академік Вернадський” у складі 29-ї Української антарктичної експедиції працює житомирянка Валентина Гарбарчук, начальниця метеостанції. В інтерв’ю вона поділилася своїм досвідом, розповіла про наукові дослідження, умови життя та труднощі зимівлі на станції.
Ви вперше берете участь в антарктичній експедиції?
Так, це моя перша експедиція. Я брала участь у відборі ще на 28-му місію, але тоді вибір зробили на користь іншого кандидата. Це дало мені стимул вдосконалюватися і спробувати знову — і вже в 29-ту експедицію я була прийнята як метеоролог.
Що мотивувало Вас вирушити в Антарктиду?
Це була моя давня мрія — побувати в Антарктиді як фахівець. Мрія зародилася ще під час навчання в Харківському гідрометеорологічному технікумі, коли направлення на роботу передбачало подорожі до віддалених точок, таких як арктичні станції. Я завжди захоплювалася людьми, які працювали в таких екстремальних умовах, і не могла уявити, що через багато років моя мрія збудеться.
Цю подорож я присвячую своїй мамі, яка померла в березні 2024 року, адже це була наша спільна мрія.
Як довго Ви вже на станції?
Ми на станції вже півроку. Вирушили з України 11 березня, а 21 березня висадилися на острів Галіндез, де розташована станція “Академік Вернадський”. З 2 квітня ми почали виконувати свої обов’язки.
З якими труднощами довелося зіткнутися?
Складнощів не виникало. Ми були добре підготовлені ще на тренінгах у Києві. Перед приїздом довелося витримати 14-годинний трансатлантичний переліт, перехід через протоку Дрейка та шестиденну подорож на криголамі “Ноосфера”. Екіпаж підібрав сприятливі погодні умови, тому ми не відчули суворості Дрейка, а після проходження протоки нам вручили сертифікати.
Чи виправдалися Ваші очікування?
Ми були готові до всього, особливо до важких погодних умов. Метеорологи на станції працюють цілодобово, здійснюючи спостереження в будь-яку погоду, навіть коли вітер досягає 20 м/с або більше. Але саме спостереження за такими явищами, як перламутрові та лентикулярні хмари, які рідко можна побачити в Україні, робить мою роботу надзвичайно цікавою.
З якими небезпеками стикаєтеся?
Антарктида — суворе місце, але ми ознайомлені з правилами безпеки. Наприклад, під час роботи на льоду або при океанографічних спостереженнях ми дотримуємося обережності, а при низькому рівні озону обов’язково носимо захисні окуляри та використовуємо сонцезахисний крем.
Якими були перші враження від Антарктиди?
Коли ми на криголамі підпливали до Антарктиди, нас супроводжували дельфіни та кити, а перші пінгвіни зустріли нас на острові Десепшен. Це було неймовірне видовище, яке вразило всіх нас.
Які наукові завдання Ви виконуєте на станції?
Ми проводимо гідрометеорологічні, озонометричні, гляціологічні дослідження та аерологічне зондування атмосфери. Чергування тривають добу через добу, а протягом цього часу ми постійно спостерігаємо за метеорологічними параметрами та передаємо дані у міжнародні організації.
Чи спостерігаєте зміни клімату?
Так, зміни клімату помітні. Наприклад, найнижча температура за останній рік становила -13,8°C, хоча раніше такі показники могли сягати -30°C. Максимальна температура взимку досягла +8,7°C, що є новим рекордом для станції.
Чим займаєтесь у вільний час?
Вільного часу небагато, але коли він з’являється, ми можемо фотографувати краєвиди, кататися на лижах або допомагати біологам. На станції є бібліотека, спортивний зал, кінозал і настільні ігри.
Що Вам найбільше не вистачає?
Найбільше бракує спілкування з рідними. Також починає хотітися свіжих овочів і фруктів, але це дрібниці, адже заморожені продукти є в достатку.
Що порадите тим, хто мріє потрапити в експедицію?
Готуватися ретельно, розвивати необхідні навички та бути готовими до викликів. Антарктида — це унікальне місце, і участь в експедиції — велика честь і відповідальність.
