Василь Головецький – поет, прозаїк, перекладач з Житомирщини.
Реклама
ЗАЙДУ У САД…
Піду у себе…Сам лиш…Без сторонніх…
Я хвіртку прочиню і забреду
Реклама
В старенький сад, де юність на припоні –
Та й заночую у старім саду.
А там – усе таке ж, таке ж до болю,
Реклама
Що й отоді, багато літ назад,
І та сама бушує матіола,
І не померли тато, мама, брат…
І з ними я! І небо ще високе!
Покласти світ ще хочеться до ніг!
Ще матіола!..Ночі синьоокі!..
І хто-зна де ще сивий-сивий сніг!..
В старім саду зустрінемося знову:
Я розкладу багаття – й до зорі
Сам із собою поведу розмову,
З отим, чим так у юності горів!
Уже промерзлий ранок ліг на квіти,
Потріскує багаття, як свіча…
Це – соль-мінор…
Це – та сама Печаль,
Яку нічим не можна залічити…
Реклама
