У житомирській дев’ятиповерхівці по вулиці Героїв десантників загорілась квартира на сьомому поверсі. Пожежні, які прибули на виклик, під час гасіння палаючої оселі виявили чоловіка. Його врятували і госпіталізували з попереднім діагнозом: отруєння продуктами горіння. Це сталося 14 листопада. А через пару днів цей чоловік повідомив, що під час пожежі його взагалі не було вдома і він навіть не знає, як це могло статися…
Журналістка обласної газети “Субота” вирішила з’ясувати подробиці цієї події, яка виявилася набагато глибшою і трагічнішою, ніж здається на перший погляд.
“На балконі палаючої квартири знайшли чоловіка, який знепритомнів”
– Коли ми під’їхали до будинку, побачили сильне полум’я із квартири на сьомому поверсі. – говорить Олег Супчук – начальник караулу 3-ї пожежно-рятувальної частини 1-го державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС. – Пожежні одягнули спеціальні апарати захисту органів дихання. Два пожежних піднялись по автодрабині і гасили вогонь через вікно, а я з групою пожежних піднявся на сьомий поверх, і увійшов через двері, які не були зачинені. Ми розгорнули пожежний ствол і почали гасити вогонь. На балконі квартири знайшли потерпілого, він, мабуть трохи знепритомнів. Його винесли у під’їзд, а потім на вулицю. В квартирі повністю вигоріла одна кімната. Горіли речі, які були розкидані всюди, крісло, ліжко. Ми ліквідували пожежу на площі 12 квадратних метрів приблизно за півгодини…
Ірина Романюк, пресофіцерка Головного управління ДСНС у Житомирській області, повідомила, що попередня причина пожежі – необережне поводження з вогнем, але остаточні обставини встановлюють фахівці.
“У мене залита вся квартира, навіть ліжка всі мокрі”
Через пожежу постраждали сусіди палаючої квартири. Коли журналістка прийшла до будинку, його жителі розповіли, що на 8 и 9 поверхах згоріли вікна, але більше всього постраждала квартира на шостому поверсі від наслідків гасіння пожежі.
– Повністю була залита вся квартира, особливо дитяча кімната, —говорить її мешканка Ольга Трофимчук. — Шпалери відклеїлися. Рятували все, що можна було тільки рятувати. Після пожежі мені навіть вночі не було де спати, тому що всі ліжка мокрі”.
Сусіди розповіли, що пожежа сталася у квартирі Михайла К., який там живе один. Це його власна квартира. Сам він згодом пояснив, що під час пожежі його не було вдома, він взагалі був відсутній два дні, і тому не знає, як це могло статися.
– Михайло не зовсім адекватний, – говорить одна із сусідок. – Всю квартиру завалив мотлохом і гріється тим, що розводить багаття прямо в кімнаті.
“Михайло був військовим офіцером, а тепер це нещасна людина, яка нікому не потрібна”
– Колись Михайло був військовим офіцером, капітаном, – говорить ще один сусід Олександр Моїсейович. – Зробив у житомирській квартирі хороший ремонт, у нього була машина, гроші. Але після того, як його сильно побили і він отримав серйозну травму голови, чоловік дуже змінився. Перестав умиватися, прати речі, слідкувати за собою. Зараз він не має ніяких документів, у нього в квартирі відключили за борги воду, газ та опалення. Вся квартира завалена фекаліями та всяким мотлохом. Колись він мав дві родини, у нього є діти, але вони з ним не спілкуються. Після пожежі сусіди подзвонили його сину, який живе у Києві, та попросили якось сприяти тому, щоб батька пролікувати чи влаштувати у спеціальний інтернат, а квартиру прибрати, навести якийсь порядок. А син відповів так: “Колись батько нас покинув, і тепер нам не потрібен ні він, ні його квартира”.
– Михайло взагалі тихий, але кілька разів влаштовував нам “сюрпризи”, – говорить сусідка Ліна. – Одного разу почав кидати пляшки з кімнати через свій засклений балкон. Розбите скло разом із пляшками полетіло на голови людям… При цьому він досить ввічлива людина. Якщо приходить і щось просить, то обов’язково скаже, “вибачте”, “будь ласка”, “чи не могли б ви…”Але пройти повз нього просто неможливо, тому що він “випромінює” такий букет запахів, що не можна дихати.
“У Михайла була серйозна травма, але він не лікувався”
Журналістка поговорила з пані Ольгою, квартира якої знаходиться на п’ятому поверсі, і теж була частково залита водою. Пані Ольга весь цей час, як може, дбає про Михайла, приносить їсти, навіть намагалася його влаштувати на лікування та відновити документи, але з цього нічого не вийшло. Ось що вона розповіла.
– В середині 80-х років мої батьки разом з батьками Михайла заїхали у цей будинок, спілкувались та допомагали один одному. З батьками Михайла жила їх донька, а сам Михайло постійно проживав у Києві. У 2015 році батьки померли, Михайло дуже гарно організував поховання. А потім він приїхав із Києва у Житомир і залишився тут жити. Якось звернувся до мене як до медичного працівника з проханням прокапати його. Він показав мені результати дослідження МРТ. У нього була черепно-мозкова травма, можливо, його хтось сильно побив, не знаю. Я відповіла, що його травма доволі серйозна, і він має звернутися у лікарню, щоб спеціалісти постійно контролювали його стан. Але він цього, мабуть, не зробив. Через деякий час я побачила його і зрозуміла, що людині дуже погано – він вже нікого не впізнає. Я добилась того, що його поклали у відділення неврології лікарні. Подзвонила його колишній дружині, але вона не стала ним займатися, і чоловік залишився на піклуванні своєї сестри. Потім сестра спилася і її вбили. Михайло залишився зовсім один. Я намагалась допомогти оформити йому групу інвалідності, привела його до медичного закладу, а він попросився покурити, вийшов і більше не повернувся. Після цього я зрозуміла, що нічим не можу допомогти, бо він сам цього не хоче. Ми з сусідами просто підгодовуємо Михайла. А він часто мене запитує: “Де мої батьки?” Я кажу, що вони давно померли, чим дуже його дивую. Він навіть не знає, скільки йому років. Говорить, що десь до 30, хоча йому вже 58.
“Ми боїмося тут жити”
– Михайло – нещасна людина, яка нікому не потрібна, – продовжує пані Ольга. – Він постійно приносить у свою квартиру сміття і мотлох з вулиці, всі кімнати просто забиті вщент. Потім він із них робить багаття і так гріється. Вже не раз були пожежі, але остання пожежа показала, що всі ми дуже ризикуємо, і одного разу взагалі можемо залишитися без даху над головою. Крім того, у квартирі Михайла є система опалення, газова труба, хоча батареї давно відрізані. У будь яку мить може щось вибухнути чи загорітися. Це дуже небезпечно і ми всі боїмося тут жити.
Зі слів пані Ольги, після того, як пару років тому Михайло побив скло, жителі звернулись до депутата Сергія Кузьміних, і той виділив гроші на те, щоб поставити скло у вікна та вивезти сміття із квартири Михайла. За це жителі йому дуже вдячні.
– Ми зверталися до усіх можливих інстанцій: до мера, соціальних та інших служб, в ЖЕК, але безрезультатно, – пояснює жінка. – Ніхто не може допомогти. Михайло живе у власній квартирі, і тому ніхто не може без його дозволу зайти у його помешкання та ним розпоряджатися. Без його згоди неможливо влаштувати на лікування. Але зараз нам потрібно після пожежі хоча би засклити розбиті вікна, тому що під час морозів замерзнуть труби в будинку і може бути біда. Щоб добитися якихось результатів, потрібно оформити опікунство над Михайлом, але бажаючих немає…
Журналістка намагалася поспілкуватися з Михайлом. Двері його квартири не були зачинені, через щілину у дверях нічого не було видно, окрім гори сміття та пляшок. Було зрозуміло, що зсередини двері чимось привалені. Сам господар до дверей не підійшов.
Жителі будинку волають про допомогу всіх, хто може якось посприяти їхньому горю. Взагалі, це не єдиний випадок, коли хворий житель будинку заважає жити сусідам і несе певну загрозу, але виходить так, що згідно законодавства, ніхто не може нічого зробити…
Сніжана Смирнова, Народний тижневик “Субота”
