Вони щоденно доводять нам, що обмеження існують тільки в нашій уяві. Прокладають шлях там, де більшість навіть не наважується спробувати. Кожен такий крок – це перемога, кожен успіх – гідний оплесків.
Юрію Барашеву було 20, коли нещасний випадок повністю змінив його життя.
“Впав із висоти, зламав хребет. Наслідки – спинно-мозкова травма, нижній в’ялий парапарез,” – розповідає Юрій. Перші роки після травми він жив із вірою, що зможе одужати й повернутися до звичного життя.
Однак через три роки реабілітації, яка не принесла значного прогресу, зіткнувся з важким психологічним випробуванням. Він змушений був прийняти нову реальність і знайти сили жити далі.
Довгий час шукав себе. У 2000-х зацікавився психологією і вирішив здобути вищу освіту. Каже, зрозумів, що саме цей напрям його цікавить, коли проходив психологічну реабілітацію у спеціалізованому центрі. Так Юрій здобув ступінь бакалавра з практичної психології.
Після цього працював у загальноосвітньому закладі “Всесвіт”, де займався з дітьми з інвалідністю. А паралельно ще тренував дітей із бочча – паралімпійського виду спорту, що тільки починав розвиватися в Житомирі.
Юрій зазначає, що йому дуже допомогло спілкування з іншими людьми з інвалідністю під час реабілітації. Саме тоді він побачив, як багато з них не лише справляються зі своїми діагнозами, а й досягають значних висот. Це стало для нього переконанням: життя продовжується, якщо знайти себе.
Сьогодні Юрій, який уже понад 30 років пересувається за допомогою крісла колісного, є активним і корисним суспільству. Він працює на гарячій лінії УВКБ ООН — консультує внутрішньо переміщених осіб щодо можливостей отримання допомоги та змін у законодавстві.
А ще — він активно займається громадською діяльністю, є експертом із питань доступності у ЖОГО “Молодь. Жінка. Сім’я”. Його зусилля спрямовані на те, щоб зробити суспільство більш інклюзивним та відкритим для всіх.
Працює задля створення світу, де жодна травма чи обмеження не стануть перешкодою для самореалізації.
