Сьогодні тридцята річниця підписання Будапештського Меморандуму. Вірніше на річниця, а роковини.
Адже внаслідок підписання цього документу Україна лишилась одного з найбільших у світі ядерного озброєння, а взамін отримала «паперові зобов’язання» від Великобританії, США та Росії.
У тому числі і зобов’язання поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України (пункт 1).
У пункті 2 Меморандуму Великобританія, США та Росія зобов’язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони.
У подальшому Україна вчинила реальні дії, на виконання Меморандуму – ліквідувала всю ядерну зброю, що знаходилась на її території.
Натомість, всі інші підписанти зобов’язання порушили. Росія вже протягом понад десяти років вбиває українців та забирає наші території. Великобританія та США від занепокоєнь та стурбованості перейшли до обмежених санкцій та допомоги озброєнням, яка є недостатньою, щоб вгамувати агресора.
Більше того, наразі Україну знов схиляють до якогось документу з «паперовими зобов’язаннями-гарантіями».
Будапештський Меморандум – приклад невдалої, вірніше буде сказати злочинної, зовнішньої політики українського керівництва, який призвів до сотень тисяч смертей та втрат територій.
Ми маємо використати цей Меморандум у його буквальному значенні. Меморандум (латинською memorandum) – буквально те, про що слід пам’ятати.
Отже нам слід пам’ятати:
1. Угоди з Росією не варті й паперу, на якому написані. Певно Бісмарк знав, що говорив, оскільки був послом у Росії і знав специфіку «честных русских».
2. Зобов’язання та гарантії, виписані на папері повинні мати реальне забезпечення, інакше вони також не варті паперу, на якому вони зафіксовані.
