Якщо у селі закривається дитячий садочок і школа – це початок вмирання цього села. Зрозуміло, що молоді сім’ї будуть намагатися переїхати із села у більш розвинуте і комфортне місце, де є нормальна інфраструктура. А залишаться лише старі люди доживати свій вік. На жаль, така ситуація складається сьогодні у багатьох селах області і взагалі України.
Нещодавно у соцмережах з’явилась інформація про те, що з початку 2025 року у селі Озерянка Житомирського району закривається дитячий садочок. (згідно наказу відділу освіти Новогуйвинської селищної ради №372 від 18 грудня 2024 року та рішення виконкому НСР від 19 грудня 2024 року) . Щоправда, в документах мова йде саме про призупинення роботи садочка, але всі прекрасно розуміють, що по суті це закриття. Називаються дві причини такого рішення. Перша – директорка закладу (вона ж вихователька) знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Друга причина – мала чисельність дітей у дитсадочку.
Крім того, планується закрити школу у Озерянці в рамках програми “Оптимізації мережі закладів освіти Новогуйвинської селищної ради на 2024-2027 роки”, а дітей перевести в школи у Сінгурах та Новогуйвинську. Це стосується і школи у Рудня-Городище. Планували оптимізувати ще школу у Пряжеві та місцеві жителі встали стіною та поки що відстояли свою школу. Крім того, є плани закрити ще і ФАП. Як тоді люди будуть жити у рідному селі? Мова йде також про сім’ї наших захисників, які зараз знаходяться на фронті.
“Жителі проти закриття садочка та школи”
Журналістка обласної газети “Субота” приїхала в Озерянку та поговорила з директоркою дитячого садочка Світланою Коваль та іншими жителями села. Всі вони незадоволені ситуацією, яка склалася.
– Я пішла у декретну відпустку ще у грудні 2023 року, – розповідає пані Світлана. – На той час у дитсадок ходило четверо дітей 3-5 років, які перебували під моїм наглядом з 9 до 13 години. Після того, як я пішла у відпустку, садочок вже не працював. А недавно я випадково відкрила сторінку Новогуйвинської селищної ради у соцмережі і дізналася, що є рішення про призупинення роботи садочка. У тому ж рішенні виконкому є пункт, де говориться, що дітей, які потребують перебування у дитячому садочку, потрібно охопити дошкільною освітою, і цим повинний займатися відділ освіти селищної ради. Але садочок не працював вже цілий рік і за цей час нічого не змінилося! Не знайшли працівника на заміну, а може просто погано шукали. Мене взагалі ніхто не попередив про закриття садочка. Мабуть, наші посадовці чекали, що батьки самі почнуть якось прилаштовуватись до ситуації. Наприклад, батьки двох дітей, які мали піти у наш садочок, вже влаштували їх у житомирський дитсадок і возять їх туди кожного дня. Знаю, що в садочку у Сінгурах достатньо своїх дітей, і місць для наших дітей немає. А навіть якщо і знайдеться місце, як батькам з дитиною кожного дня добиратися до Сінгурів і назад? Це нереально.
“Для шкільного автобуса не знайшлося солярки”
– Що стосується ситуації зі школою, то вона ще складніша, – продовжує пані Світлана. – У мене старша дитина у 2024 році мала піти у перший клас в нашу сільську школу. Для мене це було дуже зручно, бо школа під боком: уроки закінчилися і дитина вдома. Але склалося так, що вчительці першого класу, яка мала вчити наших дітей, запропонували місце в Сінгурівській школі і вона погодилася. І тепер першокласників нашого села, які залишились без вчителя, примусово перевели на навчання у Сінгури. Моя дитина їде на шкільному автобусі ще до восьмої години ранку, а повертається тільки біля п’ятої години вечора разом з іншими школярами, хоча уроки в неї закінчуються біля 13 години. Дитина вимушена сидіти у групі продовженого дня до моменту від’їзду шкільного автобуса. Це незручно і дуже втомлює.
Пані Світлана пожалілася, що у грудні сталася неприємна ситуація: всім повідомили про те, що для шкільного автобуса немає солярки, і діти поїхали у школу на рейсовому автобусі! Батьки дуже переживали за першокласників, адже у рейсовому автобусі проконтролювати дітей набагато важче…
Ще одна жителька села Анжела Добринська розповіла, що у дитячий садочок ходило два її сини – Давид та Рустам. Рустаму лише 4 роки, і тепер він вимушений сидіти вдома з мамою, бо садочок не працює. А Давид – першокласник кожного дня їздить у Сінгурівську школу, що дуже незручно.
– Коли мій син був вимушений поїхати рейсовим автобусом у школу і не повернувся одразу після уроків, ми забили на сполох, дзвонили вчительці і просили, щоб дитина поїхала додому разом з нею, тому що ми дуже хвилювалися, – говорить пані Анжела.
Житель села Саша Добринський – батько п’яти дітей, одна із яких їздить шкільним автобусом у школу в Сінгури, розповів, що за харчування у групі продовженого дня треба платити біля п’яти тисяч гривень в рік. Якщо в школу піде ще одна дитина, то незрозуміло, чи зможе він всіх дітей прогодувати? А забрати додому зі школи дитину одразу після уроків на рейсовому автобусі просто нікому, бо він на роботі, а дружина постійно з малими дітьми.
“Кошти на садочок і школу є, потрібно лише бажання селищної ради”
Треба зауважити, що з 1 вересня 2025 року Уряд України не фінансуватиме коштом освітньої субвенції зарплату вчителів у школах із кількістю учнів менш ніж 45 осіб, а з 1 вересня 2026 року – менш ніж 60 осіб. Таку норму закладено у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2024 №245. Це означає, що місцеві органи самоврядування можуть вирішити: або довозити учнів цих шкіл у найближчу більшу школу, або оплачувати працю вчителів малих шкіл із місцевих бюджетів.
– У школі Озерянки зараз вчиться більше 40 учнів, – говорить депутат НСР, член постійної депутатської комісії з гуманітарних та соціальних питань Сергій Котвицький. – Питання у тому, що є пріоритетом для Новогуйвинської селищної ради – село та його мешканці чи кошти? Ще влітку цього року на сесії мали розглядатися питання оптимізації шкіл у Озерянці, Рудні-Городищі та Пряжеві, і хоча розгляд питань перенесли, всім жителям сповістили про те, що з 2025 року їх діти будуть вчитися у школі Сінгурів. Після цього у Пряжеві зібралися жителі і влаштували справжній бунт та відстояли свою школу. А в Озерянці люди не такі згуртовані, хоча всі незадоволені таким станом справ. До речі, ще мають відбутися громадські слухання…
– У селищній раді бюджет майже такий самий, як у Бердичеві, – продовжує депутат. – Гроші на дитячий садочок та зарплату вчителям є. Ось лише один приклад: на сесії НСР було вирішено виділити на реконструкцію пам’ятного знаку в Сінгурах більше двох мільйонів (!) гривень. І саме стільки ж складає фонд заробітної плати у гімназії Озерянки. Тобто ці гроші можна було б спрямувати саме на гімназію.
За словами Сергія Котвицького, на 2025 рік фонд заробітної плати апарату НСР збільшився на 30%.
– Недавно відбулася сесія Новогуйвинської селищної ради, де кілька депутатів запропонували на період воєнного стану понизити премії до 50% від окладу, тому що зараз надбавки та премії сягають 100-200% від окладів. Але ця пропозиція не була підтримана. В даний час доходи в. о. голови селищної ради та інших посадовців доволі значні – не один і не два десятка тисяч гривень у місяць, а набагато більше.
До речі, дані про доходи знаходяться у вільному доступі, адже посадовці кожного року зобов’язані подавати декларації. Суми їх доходів дуже відрізняються від доходів простих жителів громади, які з жахом дивляться на те, як їх рідне село на очах вмирає…
Сніжана Смирнова, народний тижневик “Субота”
